Зеленський vs Путін: нічия на чужому полі

Підготовка до зустрічі, самі переговори та отриманий результат цілком можна порівняти, з моєї точки зору, з початком відбірного турніру до Євро-2020 збірної України з футболу. Тоді, нагадаю, підопічні Андрія Шевченка вистояли в Португалії і здобули нічию на чужому полі з рахунком 0:0.

Подробиці нормандської зустрічі: все, що відомо про результати та наслідки

Сьогодні щодо нормандського саміту, по факту, можна зробити наступні висновки:

1. Зеленський і Україна в Парижі не програли. Були завищені обіцянки та очікування від представників команди Зе, проте й були апокаліптичні прогнози від фанів Порошенка. "Зради" (поразки) не сталося – і це головний позитив вчорашнього дня.

2. Недосвідчений, але затятий Зеленський зміг у складний момент, не найкращий для України, нав’язати свою гру. Попри те, що всі інші переговорники мали свою чітку позицію щодо "неухильного дотримання модальності виконання Мінських угод" відповідно до так званої формули Штайнмаєра – насамперед, у частині послідовності встановлення контролю України над своїми кордонами. Підписаний Порошенком у Мінську документ, відповідно до якого спочатку відбуваються вибори, а потім – контроль України над усім кордоном, ставив Зеленського у дуже складну переговорну позицію. Але йому вдалося переломити хід гри та не піддатися на пресинг Путіна.

3. Враховуючи попередні висновки, було б логічним і справедливим, аби п’ятий президент Порошенко, як мінімум, зник з телевізійних екранів і будь-якого інформаційного поля. "Безальтернативність Мінських угод", закладена міна в його виконанні, та подальша агресивна кампанія щодо "зради" та "капітуляції" (у випадку виконання підписаних ним же Мінських угод) вчергове відкрила обличчя Петра Олексійовича та лягає важким тягарем на полі патріотично налаштованих виборців. На жаль, Порошенко – не японський самурай, і аргументів для харакірі він не бачить.

4. Було явно відчутним прихильне ставлення до Зеленського з боку канцлера Німеччини Меркель та президента Франції Макрона. На чому грунтується така симпатія з боку гравців, які зацікавлені в "розрулюванні" війни на Донбасі та відновленні співпраці з Московією, важко сказати. Але їм очевидно імпонує щире, подекуди наївне, бажання Зеленського швидко закінчити війну. Підкреслена готовність Меркель "коригувати" Мінські угоди приємно вразила.

5. Вчорашня зустріч черговий раз продемонструвала абсолютну непрофесійність і бездарність команди Зе в царині спілкування з ЗМІ і громадськістю. Люди, які прагнуть бути модерновими і мобільними, ніяк не можуть зрозуміти очевидних речей: в наш час комунікація – це головне, це ключ до успіху. А в умовах війни – це ще й зброя. Відсутність оперативної інформації щодо ходу переговорів, ігнорування коментування ("що взагалі там відбувається") знову зробили українців заручниками московських ЗМІ та їхніх масових вкидів. Для мене є абсолютно очевидним, що інформаційна робота в команді Зе завалена, і вимагати "хорошої гри" від тих гравців, які в них працюють на інформаційному полі, вже не варто. Але ж вони ще прагнуть виграти війну за мізки людей на Донбасі?

6. Зустріч у Нормандії була лише першим матчем на міжнародній арені у молодій команді Зеленського. Проте попереду – весь цикл, і наш головний суперник не збирається відступати. Путін вчергове продемонстрував свій професійний цинізм. Він і далі наполягатиме на тому, що "їхтамнєт", на прямих переговорах України з бойовиками, на законі про особливий статус для ОРДЛО... Команді Зе слід готуватися до майбутніх важких ігор. Позитивним для нас є те, що в світі все менше стає тих, хто вірить і довіряє Путіну та його московському режиму.

Отже, відсутність якогось реального результату в Парижі можна вважати нічиєю на чужому полі й позитивом для України на цей момент. Ні миру, ні зради. А це означає, що святкування Новорічних свят в Україні буде спокійним і без потрясінь.

Відлуння нормадської зустрічі у Парижі: реакція відомих українців і політиків

Підсумки нормандської зустрічі у відео: