Рекордна сплячка завершена: зонд New Horizons прокинувся після року в гібернації

Повернення до життя в крижаній пустелі

Після найдовшого в історії місії періоду глибокого сну, який тривав 321 день, космічний апарат NASA New Horizons успішно повернувся до активного режиму роботи. Команди керування польотом у Лабораторії прикладної фізики імені Джона Гопкінса (APL) у штаті Меріленд підтвердили, що всі системи зонда перебувають у відмінному стані та готові до виконання нових наукових завдань. Про це йдеться у звіті, опублікованому на офіційному ресурсі NASA.

Сигнал про пробудження, який апарат надіслав за заздалегідь завантаженими командами, подолав колосальну відстань і був зафіксований станцією Deep Space Network поблизу Мадрида 23 червня. 

Кожен звіт про стан протягом цього періоду гібернації був зеленим, що означало, що на борту New Horizons усе було гаразд кожного тижня, 
– прокоментувала менеджерка з операцій місії New Horizons у Лабораторії прикладної фізики Еліс Боуман.

Зараз легендарний зонд перебуває на відстані близько 9,5 мільярда кілометрів від Землі. Це приблизно в 64 рази далі, ніж відстань від нашої планети до Сонця. Через таку неймовірну віддаленість радіосигнали, що подорожують зі швидкістю світла, витрачають 8 годин та 52 хвилини лише на шлях в один бік, і ця затримка постійно зростає в міру віддалення апарата. 

Попри це, New Horizons залишається одним із небагатьох активних рукотворних об'єктів у настільки далекому космосі, поступаючись за відстанню лише ветеранам серії Voyager.

Наука на кордоні Сонячної системи

Хоча апарат перебував у сплячці, він не припиняв своєї наукової діяльності повністю. На борту безперервно працювали прилади для фіксації космічного пилу та вивчення параметрів плазми та сонячного вітру. Тепер, коли основні системи прокинулися, розпочнеться масштабне передавання накопичених даних на Землю. 

Фахівці вже готують оновлення програмного забезпечення, щоб адаптувати логіку автономного керування до умов роботи на екстремальних відстанях, де живлення апарата поступово знижується.

У наступні три тижні бортовий ультрафіолетовий спектрограф Alice вивчатиме розподіл водню в зовнішній геліосфері, 
– додала Еліс Боуман.

Паралельно з цим команда проведе повну перевірку всіх наукових інструментів, включаючи детектори енергійних частинок та лічильник космічного пилу Venetia Burney Student Dust Counter. Головною метою поточного етапу є вивчення таємничого поясу Койпера – кільця крижаних об'єктів, що залишилися після формування Сонячної системи. Вчені сподіваються, що New Horizons зможе знайти нові цілі для зближення, подібні до знаменитого об'єкта Аррокот, який зонд дослідив у 2019 році.

Попереду – міжзоряний простір

Шлях New Horizons розпочався у січні 2006 року з рекордним для того часу стартовим прискоренням, коли апарат розігнався до 58 500 кілометрів на годину. За роки своєї подорожі він встиг зробити унікальні знімки Юпітера та його супутників у 2007 році, здійснити історичний проліт повз Плутон у 2015 році та вперше в історії детально зняти об'єкт поясу Койпера.

Тепер апарат прямує до геліопаузи – межі, де сонячний вітер стикається з міжзоряним середовищем. Ця фізична межа починається на відстані приблизно 120 астрономічних одиниць від Сонця, що майже вдвічі перевищує нинішнє положення зонда. 

Попри довгий шлях, New Horizons має величезну перевагу над зондами Voyager: він оснащений значно сучаснішими та чутливішими інструментами. Це дозволить отримати найбільш детальні дані про структуру плазмового бар'єра, що захищає нашу систему від міжзоряної радіації.

Поки апарат продовжує свою самотню мандрівку крізь пояс Койпера, наземні служби оптимізують наземне програмне забезпечення, щоб спростити підтримку операцій у майбутньому. Кожен новий кілометр, пройдений New Horizons, наближає людство до розуміння того, як саме влаштований наш космічний дім і де насправді закінчується влада Сонця.