Чи може USB-порт сповільнювати Wi-Fi: що потрібно знати власникам швидких адаптерів

USB-донгли залишаються одним із найпростіших способів додати настільному ПК або ноутбуку сучасний бездротовий зв'язок. Особливо актуальними вони стали з появою Wi-Fi 6 і Wi-Fi 7, адже нові стандарти дозволяють передавати дані зі швидкістю, яка вже вимірюється гігабітами за секунду. Про це пише PCworld.

Чи здатен USB-порт стати вузьким місцем для Wi-Fi?

На упаковках таких пристроїв можна побачити позначення на кшталт AX1800 для Wi-Fi 6 або BE6500 для Wi-Fi 7. На перший погляд здається, що адаптер здатний забезпечити відповідну швидкість. Однак ці цифри не варто сприймати як показник реальної швидкості завантаження.

Виробники використовують так звані псевдокласи швидкості. Це маркетингові позначення, які формуються шляхом додавання максимальної теоретичної пропускної здатності на різних частотах.

Наприклад, рейтинг AX1800 утворюється з 1 200 Мбіт/с у діапазоні 5 ГГц та 574 Мбіт/с у діапазоні 2,4 ГГц. Разом виходить 1 774 Мбіт/с, які округлюють до 1 800 Мбіт/с. Проблема в тому, що звичайне Wi-Fi-з'єднання не використовує обидва ці діапазони одночасно таким способом. Тому підсумкове значення на коробці не означає, що користувач реально отримає 1 800 Мбіт/с.

Чому реальна швидкість Wi-Fi значно нижча?

Навіть за хорошого сигналу бездротова мережа не здатна постійно працювати на максимальних теоретичних показниках. Частина даних втрачається через службову інформацію протоколів, перешкоди та помилки під час передачі.

У матеріалі PCWorld зазначається, що навіть на невеликій відстані між маршрутизатором і USB-адаптером можна очікувати приблизно 60 – 70 відсотків від заявленої швидкості. Для сучасного Wi-Fi 7 це означає, що навіть дуже швидкий USB-донгл у найкращому випадку може забезпечувати близько 2 Гбіт/с реальної швидкості передачі даних.

Тут і виникає питання про USB-порт. Якщо він має недостатню пропускну здатність, саме інтерфейс комп'ютера потенційно може стати обмеженням для бездротового адаптера.

Чи вистачає USB 3.0 для Wi-Fi 7?

У випадку USB 3.0 ситуація значно краща, ніж можна було б очікувати. Цей стандарт, який також позначають як USB 3.2 Gen 1, має теоретичну максимальну швидкість 5 Гбіт/с.

На практиці USB ніколи не передає дані з абсолютно максимальною заявленою швидкістю. На результат впливають службові витрати протоколу, якість кабелю, навантаження на процесор, драйвери та інші пристрої, підключені до USB. Попри це, реальна пропускна здатність USB 3.0 може становити приблизно 2,5 Гбіт/с і навіть більше 3 Гбіт/с.

Цього достатньо навіть для найшвидших Wi-Fi 7 USB-адаптерів. Тобто сам по собі USB 3.0 не повинен бути вузьким місцем для такого бездротового з'єднання. Схожа ситуація і з Wi-Fi 6. Найшвидші адаптери цього покоління можуть забезпечувати приблизно 1,5 – 1,8 Гбіт/с, тому USB 3.0 має достатній запас пропускної здатності.

А що буде, якщо підключити адаптер до USB 2.0?

Ось тут ситуація вже суттєво змінюється. USB 2.0 має набагато нижчу пропускну здатність, тому його використання з високошвидкісними Wi-Fi 6 або Wi-Fi 7 адаптерами може стати обмеженням.

Якщо користувач хоче отримати максимально можливу швидкість від сучасного Wi-Fi-донгла, підключати його до USB 2.0 не варто. Водночас це не означає, що компактні USB 2.0 адаптери абсолютно марні. У них є свої переваги. Наприклад, моделі на кшталт Asus USB-BE92 Nano дуже маленькі, тому їх можна постійно залишати підключеними до ноутбука. Крім того, вони не стирчать далеко з корпуса і мають менший ризик випадково зачепитися або загубитися.

За хороших умов бездротового сигналу такі пристрої можуть забезпечувати близько 200 – 300 Мбіт/с. Для багатьох домашніх інтернет-підключень цього цілком достатньо, зокрема для тарифів VDSL. Тому вибір між USB 2.0 та USB 3.0 залежить не лише від стандарту Wi-Fi, а й від того, яку швидкість інтернету користувач реально отримує від свого провайдера.

Як визначити, який USB-порт використовується?

З USB Type-A визначити покоління порту зазвичай досить просто. На багатьох комп'ютерах USB 3.0 має синій колір усередині роз'єму, тоді як USB 2.0 часто має чорний або інший колір.

Однак із USB Type-C ситуація складніша. Зовнішній вигляд роз'єму Type-C сам по собі не гарантує, що він працює за стандартом USB 3.0 або швидшим. Один і той самий фізичний роз'єм може використовувати різні стандарти передачі даних.

Тому, якщо біля USB Type-C немає відповідного маркування, найнадійніший спосіб перевірити його можливості – звернутися до документації конкретного ноутбука або материнської плати. Це особливо важливо для власників Wi-Fi 6 та Wi-Fi 7 адаптерів. Якщо пристрій розрахований на високу швидкість, підключення до повільнішого порту може звести нанівець переваги сучасного бездротового стандарту.

То чи потрібно купувати Wi-Fi-адаптер із USB 3.0?

Якщо головна мета – отримати максимальну швидкість від Wi-Fi 6 або Wi-Fi 7, оптимальним вибором буде адаптер із USB 3.0 або швидшим інтерфейсом.

При цьому не варто орієнтуватися лише на цифру на упаковці. Позначення AX1800 або BE6500 показують теоретичний клас пристрою, а не гарантовану швидкість інтернету. На підсумковий результат впливають характеристики маршрутизатора, відстань до нього, якість сигналу, перешкоди, драйвери, навантаження на систему та можливості самого інтернет-з'єднання.

У більшості сценаріїв USB 3.0 має достатній запас пропускної здатності навіть для сучасних Wi-Fi 7 адаптерів. Натомість USB 2.0 може стати реальним обмеженням, особливо якщо користувач має швидкий інтернет і хоче максимально використати можливості нового бездротового обладнання.