Мала крила та могла вийти заміж за чоловіка: кого у давнину українці називали повітрулею
Українська демонологія знає не лише русалок, мавок та перелесників. У фольклорі Закарпаття зберігся образ повітрулі — крилатої жіночої істоти, про яку розповідали незвичайні історії, зокрема про її стосунки зі звичайними людьми.
Повітруля – локальний персонаж української міфології, характерний передусім для Закарпаття. В Енциклопедії сучасної України її відносять до духів місцин, а дослідниця Оксана Тиховська розглядає повітрулю серед жіночих міфологічних образів українського фольклору.
Однією з головних особливостей повітрулі вважали крила. Дослідники частково пов'язують її образ із птахами: як птахи можуть відлітати й повертатися, так і повітрулі, за народними уявленнями, у певний період не літали над горами, а перебували в печерах.
Повітрулі відрізняються від інших жіночих міфологічних персонажів (мавок, русалок) здатністю літати й владою над вітрами. Вона є амбівалентним образом, народна уява приписує їй диференційоване ставлення до чоловіків,
– писала Тиховська.
Крила повітрулі могли змінити все
Найцікавіші сюжети про повітруль пов'язані саме з їхніми крилами. В українських казках, легендах і бувальщинах зафіксований мотив, коли чоловік викрадає крила міфічної красуні. Без них вона вже не може повернутися до свого звичного світу.
Цей сюжет пов'язаний і з іншим мотивом – одруженням повітрулі зі звичайним чоловіком. Дослідниця зазначає, що подібні історії існували в українському фольклорі Закарпаття. У них міфічна жінка опиняється поруч із людиною, але її надприродна сила нікуди не зникає.
Хто така повітруля в українській міфології / Magnific
Не зовсім русалка і не просто "фея"
Повітрулю іноді порівнюють з іншими жіночими міфологічними образами, однак ототожнювати її з русалкою чи мавкою не варто. У різних традиціях подібні істоти могли мати схожі риси, проте повітруля має власний комплекс уявлень, характерний для Закарпаття.
Її образ дослідники пов'язують із давніми уявленнями про природу та жіночий надприродний початок. У фольклорі повітруля постає не лише як небезпечна істота, а й як загадкова красуня, яка може взаємодіяти з людиною. Нібито повітруля вміла змінювати свій вік та навіть зовнішність. Вона мала легкий, грайливий та вільний норов, вміла літати чи швидко пересуватися.
Народна демонологія України має виразні локальні відмінності, і повітрулі належать саме до тих образів, які особливо характерні для Карпатського регіону. А ще у давнину наші предки вірили у перелесника – нічного спокусника самотніх жінок.