Що таке "помана" і навіщо її давали після смерті людини
У давнину поминання небіжчика не обмежувалося молитвою та обідом: існував звичай, коли після похорону щось віддавати іншим "за покійного". Одним із таких дарів була "помана" – слово, за яким стоїть цікавий пласт української поховальної традиції.
У різних місцевостях поманою називали не зовсім одне й те саме. Етнографічні записи фіксують її як поминальний хліб або калач, а також як дари, які родичі померлого передавали іншим людям: зокрема, речі небіжчика, їжу, гроші чи інші предмети.
Тобто помана – це не назва одного конкретного предмета, який обов'язково мав бути на кожному українському похороні. У різних регіонах під цим словом могли мати на увазі різні поминальні дари.
Що могли давати як поману
Одне зі значень помани пов'язане з поминальним хлібом. У словникових джерелах зафіксовано її як паску з хрестом, а також як круглий калач без отвору, на який могли класти ласощі та прикраси. Таку поману використовували як подарунок, пов'язаний передусім із релігійними обрядами.
В етнографічних матеріалах поняття помани має й ширше значення. Поминальними дарами могли бути їжа, хліб, гроші, свічки та речі померлого. Тобто в окремих традиціях родина після смерті людини передавала іншим щось на її помин, і такий дар також називали поманою.
Саме тому в старовинних описах слово може стосуватися не лише їжі. Помана могла бути тим, що давали іншій людині заради поминання померлого.
Що таке помана у старовину / Magnific
Помана як пам'ятка про небіжчика
Є в цього слова й інше зафіксоване значення – "пам'ятка, згадка", а також "подарунок після смерті". Це добре показує, чому помана була пов'язана не просто з передаванням речей, а саме з пам'яттю про людину.
У традиційній культурі речі покійного могли передавати іншим людям під час поховальних і поминальних звичаїв. Такий предмет залишався в людини як нагадування про того, кого вже немає.
Звідки походить слово "помана"
Цікава й історія самого слова. За етимологічними даними, українське "помана" у значенні поминального дару є запозиченням із молдавської та румунської мов: молдовське pomană означає "поминальні дарунки", а румунське pomană – "поминки". Ці слова пов'язують із церковнослов'янським помѣнъ – "спомин, поминання". Цікаво, що в польській мові також зафіксоване pomana у значенні "дарунки, що їх роздають родичі небіжчика".
А ще в українських поховальних звичаях є чимало традицій, пов'язаних із речами, які клали безпосередньо до труни. Зокрема, у труну небіжчику могли класти монети. Про те, навіщо це робили та яке значення надавали такому звичаю, читайте на 24 Каналі.