Історії цих жінок майже не потрапляють у новини: що насправді приховує Афганістан
Про Афганістан ми найчастіше чуємо через новини про вибухи, заборони та рішення "Талібану". За цими заголовками легко забути, що там живуть мільйони людей зі своїми родинами, роботою, мріями та щоденними проблемами.
Особливо мало ми знаємо про самих афганських жінок. Антологія "Моє перо – це крило птаха", яка вийшла у видавництві #книголав, дозволяє поглянути на країну з іншого боку, через особисті історії 18 сучасних письменниць.
Афганістан не почався з "Талібану"
Понад 40 років війни, зміни влади та бідність суттєво вплинули на життя афганців. Але досвід жінок у країні дуже різний і залежить від віку, освіти, місця проживання, достатку, професії та сімейного становища.
Як пояснює правозахисниця Вікторія Нестеренко, навіть поняття "афганська жінка" не можна сприймати як єдину категорію.
Афганістан складається з мільйонів людей, які живуть у різних регіонах, мають різний досвід життя у містах й селах, належать до різних етнічних і релігійних спільнот,
– каже Нестеренко.
До 2021 року частина жінок навчалася, працювала, будувала кар'єру та була помітною у суспільному житті. Після повернення "Талібану" до влади їхні можливості значно звузилися.
За заборонами стоять звичайні люди
Обмеження освіти та роботи означають набагато більше, ніж відсутність університету чи зарплати.
"Замість питання "ким я хочу стати у майбутньому?" виникають інші питання: "чи зможу я вийти з дому?", "чи приймуть мене до лікарні?", "чи зможу я прогодувати дітей?"", – говорить Нестеренко.
Саме цього часто не видно у коротких новинах. Натомість особисті історії в антології показують страх, бідність, залежність, але водночас любов, амбіції та бажання змінити власне життя.
В оповіданні "Пізня зміна" ведуча кабульського телебачення їде на нічний ефір під час обстрілу. Вона боїться не лише ракет, а й того, що втратить роботу.
У "Срібному персні" вдова продає єдину пам'ять про чоловіка за 60 афгані, щоб купити дітям два кілограми рису. А "Донька номер вісім" розповідає про вагітну жінку, яка сподівається народити сина, адже в її родині хлопчика цінують більше за дівчинку.
Не лише жертви
Нестеренко наголошує, що образ "пригніченої мусульманки" теж може бути стереотипним.
Такий образ робить жінку лише об'єктом співчуття і ставить на задній план її досвід, віру, професію, амбіції, мрії,
– каже правозахисниця.
Антологія показує інший Афганістан. Тут є жінки, які працюють, виховують дітей, мріють, закохуються, втрачають близьких і намагаються самостійно визначати власне майбутнє.
Тексти для проєкту Untold надходили з 20 провінцій Афганістану. Авторки писали їх на телефонах, домашніх комп'ютерах та навіть в інтернет-кафе, а одна письменниця написала оповідання від руки, сфотографувала сторінки та надіслала їх через месенджер.
Після приходу "Талібану" у 2021 році деякі авторки змивали чорнило зі сторінок своїх творів, оскільки зберігати їх було небезпечно.
Та вони продовжували писати. Назва антології походить від рядка Батул Гайдарі про перо, яке є крилом птаха і "повідає вам ті думки, які не дозволено думати".
18 голосів цієї книжки не можуть пояснити весь Афганістан. Але вони допомагають побачити за новинними заголовками людей, які мають власні історії, мрії та право говорити про себе.