"Сценічна тварина" та ню-експерементатор: цих фактів про Юрка Іздрика точно не розкажуть в школі
Юрко Іздрик для багатьох – це письменник, поет і людина, яку важко уявити поза літературою. Але до книжок у нього був дуже несподіваний шлях, та й після того мало що змінилось.
До дня народження Іздрика 24 Канал зібрав кілька фактів про письменника, які навряд розкажуть у школі. 16 серпня йому виповнюється 64 роки, тож згадуємо, яким був шлях відмінника та інженера з Калуша до одного з найвідоміших українських поетів і лауреата Шевченківської премії.
Відмінник, який не хотів бути інженером
Юрко Іздрик народився 16 серпня 1962 року в Калуші на Івано-Франківщині. У школі він навчався на відмінно і, за його власними словами, особливо любив математику.
Втім його значно більше тягнуло до гуманітарних наук і мистецтва. Однак батьки Іздрика були інженерами й переконували сина обрати саме технічну професію.
До того ж через походження родини – його дід був греко-католицьким священником, який провів 10 років у Воркуті, – для нього існували обмеження щодо вступу на деякі гуманітарні спеціальності в СРСР.
Зрештою Іздрик вступив до Львівського політехнічного інституту на механіко-технологічний факультет і в 1984 році здобув інженерну освіту.
Навчання не завадило Іздрику жити насиченим студентським життям. Він вивчав історію мистецтва, ходив на мистецтвознавчі лекції, грав у рок-гурті та виступав у студентському театрі.
Сам письменник згадував, що вже з першого курсу грав у рок-гурті, а замість частини виробничої практики поїхав із музикантами виступати на танцях у Джанкої, а потім в Алушті. Тож студентські роки майбутнього письменника складалися не лише із зубчастих коліс та технічних дисциплін.
Закінчив музичну школу за класом віолончелі
Ще одна деталь, яка не дуже вписується в образ письменника – музика. Іздрик закінчив музичну школу за класом віолончелі та фортепіано, а гітару й мандоліну опановував самостійно.
Пізніше він не залишив музику: розповідав, що вже у зрілому віці разом із друзями час від часу збирається на джеми. Тобто людина, яку сьогодні знають передусім за текстами, свого часу могла однаково впевнено сидіти над технічними кресленнями, грати на віолончелі або виходити на сцену.
Після університету – завод і науково-дослідний інститут
У 1984 році Іздрик почав працювати інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин. Там він провів два роки. Потім перебрався до Калуша і до 1990 року працював у Калуському науково-дослідному інституті галургії.
Тобто перш ніж стати відомим письменником, Іздрик кілька років працював за професією, яку здобув у політехніці.
Іздрик читає власну поезію: дивитись відео
Став ліквідатором аварії на ЧАЕС
Одна з найменш очевидних сторінок його біографії – Чорнобиль. Улітку 1986 року Іздрика мобілізували для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Він перебував у зоні відчуження та згодом називав цей досвід одним із важливих епізодів свого життя. В одному з інтерв'ю Іздрик розповідав про побут ліквідаторів, зокрема про радіоактивні матраци та умови перебування в зоні.
Він також зазначав, що має статус ліквідатора другої категорії. Цікаво, що сам Іздрик говорить про цей період без пафосу. Він навіть жартував, що радий своєму статусу чорнобильця, адже завдяки йому зміг раніше вийти на пенсію.
"Сценічна тварина" та легендарний "Четвер"
Іздрик неодноразово говорив про свою любов до виступів і публічності. У великому інтерв'ю The Ukrainians він прямо назвав себе "сценічною твариною".
Наприкінці 1980-х Іздрик активно включився в мистецьке життя. У 1989 році почалася історія літературно-мистецького журналу "Четвер". Перші випуски були самвидавними.
У 1990 році Іздрик запропонував Юрію Андруховичу разом працювати над журналом. "Четвер" став майданчиком для сучасної української літератури й мистецтва та відіграв важливу роль у формуванні середовища, яке згодом пов'язуватимуть зі "станіславським феноменом".
Саме в "Четверзі" з'являлися тексти Іздрика та інших авторів, які згодом стали відомими українськими письменниками.
Ню-фотопроєкт, який викликав суперечки
У 2020 році Іздрик разом із фотографкою Настею Теліковою презентував проєкт Naked One – серію ню-фотопортретів, яка згодом стала виставкою та книжкою з його віршами.
На обкладинці видання стояла позначка "58+". Ідея такого експерименту визрівала у письменника не один рік. За словами Іздрика, йому було цікаво "погратися" з власним тілом, світлом і камерою, а також побути в ролі моделі. Він казав, що знав: добре виглядає на фотографіях, і хотів побачити, що з цього вийде.
Проєкт викликав чимало суперечливих реакцій у мережі. Сам Іздрик, утім, сприймав його передусім як мистецький експеримент і був задоволений результатом. Пізніше книжку презентували як видання 18+.
Цікаво, що це була не перша його поява в оголеному вигляді перед камерою. Ще приблизно за 8 – 10 років до Naked One фотографії Іздрика вже потрапляли в мережу й також викликали бурхливу реакцію.
Пандемія фактично зламала його звичне життя
Початок пандемії Іздрик описував як момент, коли його життя різко змінилося. До цього він вибудував досить комфортний для себе спосіб існування: писав, публікував тексти у Facebook, отримував реакції читачів і майже не потребував постійної фізичної присутності в соціумі. Але карантин зруйнував навіть цю систему.
Письменник згадував, що його налагоджені стосунки із соціумом буквально "пішли по п*зді" – зникли звичні контакти, виступи та можливість жити у своєму ритмі. Водночас саме карантинний період став часом появи Naked One.
Іздрик розповідав, що тоді його зацікавили косплей і класична ню-фотографія, а сама зйомка була радше імпульсивною грою з образом, ніж заздалегідь продуманою провокацією.
Іздрик називав себе клінічним алкоголіком
Одна з найбільш відвертих сторінок його біографії – боротьба з алкогольною залежністю. Сам Іздрик не уникав цієї теми й називав себе "клінічним алкоголіком". Він розповідав про запої, епілепсію та алкогольний психоз ("білочку").
За його словами, алкоголь протягом приблизно 15 років був фактично частиною його повсякденного життя. Але приблизно у 50 років йому вдалося повністю відмовитися від алкоголю. Письменник описував це як один із найскладніших переломних моментів у житті.
Після цього він говорив про себе як про зовсім іншу людину. Іздрик пояснював, що після відмови від алкоголю змінився його психологічний та фізіологічний стан, а мозок наче почав працювати в іншому режимі. Він називав цей період своїм новим життям.