Австралійське Різдво проходить під палючим сонцем

А все тому, що Австралія знаходиться на південь від екватора. І хоч на календарі грудень, надворі - справжнісіньке літо. Скажете, хіба можна називати свято Різдвом, коли мороз не малює візерунків на вікнах і неможливо побавитися у сніжки? Помиляєтеся! І австралійці тому - яскравий доказ. Вікна тут перетворюються на мальовничі зимові картини з допомогою спеціальних аерозолів, а забави у сніжки замінюють безліч інших, не менш веселих розваг.

Офіційним відкриттям святкового сезону в Австралії вважається Різдвяний парад, який проходить у середині листопада. У святковій ході беруть участь десятки рухомих казкових платформ, оркестрів, сотні клоунів та піратів. А завершає цю барвисту кавалькаду головний винуватець свята - Санта Клаус.

До речі, традиційного американського Санта Клауса в Австралії поволі витісняє місцевий Дід з мішком, або ж Свеґ мен, який раз на рік покидає свій острів, аби роздати усім подарунки. Та не лише він переймається різдвяними презентами. Подарункова лихоманка захоплює всіх без винятку жителів зеленого континенту. У великих торгових центрах починаються передріздвяні розпродажі, а власники маленьких крамничок до кожної покупки обов’язково додають маленький презент.

Святкова атмосфера панує усюди - на вулицях виступають актори-аматори, музиканти наповнюють міста неймовірними мелодіями. Традиційна колядка починає лунати в Австралії ще задовго до Різдва - майже кожного дня у парках та скверах австралійці влаштовують імпровізовані концерти.

Проте вже ввечері 24 грудня Австралія затихає майже на 4 дні. Усі магазини закриваються, люди розбігаються по домівках, щоб зустріти Різдво у сімейному колі. Своїх найближчих австралійці пригощають традиційною індичкою та пудингом. До столу, зазвичай, подають страви з морепродуктів, холодне курча та обов'язково різдвяний торт. А щоб наїдки смакували ще краще, застілля влаштовують на свіжому повітрі.

Святкова ілюмінація освітлює австралійські міста ще кілька тижнів після Різдва. Місцеві жителі до останнього намагаються втримати це неповторне відчуття казки. І хіба ж їх можна у цьому звинувачувати?