Близько ста ветеранів привезли на парад і подарували гроші

Привезли їх автобусами, з різних районів Києва та області. Кожному на честь свята була видали грошову допомогу - в середньому по 200 гривень. У мирні часи, кажуть, хоч і складно, але жити можна, аби лише війни не було.

Павло Баранов (ветеран ): "Повітря безкоштовне, сонце безкоштовне, ну, а інше вже від тебе залежить. У здоровому тілі здоровій дух! Це головне."

Олександра Суслова (екс-співробітниця КДБ): "Дві тисячі рублів, на життя вистачає. У мене 65 років трудового стажу, працювала в органах КДБ, в органах МВС."

Ганна Мельничук (ветеран, медсестра): "Краще буде так, як не буде війни і буде все добре. Щоб подешевшало все. Це неможливо – цукор по 10 рублів. Такого ще зроду не було, як тепер."

Найціннішими для колишніх фронтовиків залишаються спогади їхньої юності. Адже ті, хто сьогодні святкує перемогу, пішли на фронт у віці 17-19 років.

Михайло Пустовойт (ветеран, розвідник): "Найстрашніше було для мене - кулі, які біля мене в пісок проникали. Кілька разів потрапляли споряди, де знаходився я, гинули товариші."

Іван Афанасенко (ветеран, піхотинець): "Треба було перейти пустиню Гобі, у якій температура до 50 градусів і саме складне, що не було води."

Яків Кравченко (ветеран ВВВ, танкіст): "Зустрічався з маршалом Жуковим - на Першому Білоруському фронті. Коли була Потсдамська конференція, бачив на далекій відстані, метрів 50, Сталіна, Черчиля, Рузвельта."

Самим парадом ветерани, за їхнім зізнанням, задоволені. Але найбільше їм сподобалися не танки, мотоцикли, гармати та "Катюші", і навіть не 17 військових оркестрів. Найбільш щемливі емоції у серцях переможців, викликав виступ дитячих колективів. Хоча, вибухи від святкових феєрверків, під час танцю малечі, дещо налякали та збивали з ритму юних артистів.