Путін продає росіянам казку про стабільність: цифри показали правду
Очільник Кремля Володимир Путін знову спробував переконати росіян і світ у незламності російської економіки, стабільності та процвітанні. Проте реальні цифри говорять, що справжня ситуація далека від цієї ідеальної картинки.
Зростання ВВП і зарплат
Виступаючи на Східному економічному форумі у Владивостоці, Путін заявив, що економіка Росії "жива і здорова", передають росЗМІ.
Якщо ми збережемо головні переваги економіки – а вони полягають у тому, що вона стабільна, жива та має здорові макроекономічні показники, – усе зрештою стане на свої місця,
– сказав диктатор.
Щоправда, він не став уточнювати, що має стати на свої місця. Натомість запевнив, що ВВП Росії нібито вже три роки поспіль росте швидше за європейський, а реальні зарплати росіян підскочили на цілих 6,3%.
От тільки ці слова не підтверджують навіть його ж посадовці.
- Міністр економіки Максим Решетников на початку вересня заявив, що за підсумками року уряд очікує зростання ВВП усього близько 0,6%.
- Центробанк Росії в липні погіршив прогноз зростання ВВП країни, зазначивши, що за найгіршого сценарію воно може опуститися до нуля.
Реальні зарплати росіян в уявленні Путіна і в житті теж суттєво відрізняються. За даними Служби зовнішньої розвідки Росстат уміло "домальовує" росіянам зарплати, додаючи приблизно 500 доларів.
Насправді ж високі виплати отримують військові та працівники ВПК, а в цивільних галузях ситуація критична.
Процентна ставка та інфляція
Під час виступу Путін активно захищав високу ключову ставку Центробанку Росії. Наразі вона становить 14% річних.
Він заявив, що висока ставка є свідомим рішенням, спрямованим на збереження макроекономічної стабільності.
- Справді, з одного боку, такий показник дійсно тимчасово стримує інфляцію та підтримує курс рубля.
- З іншого, поки ставка залишається високою, економічне зростання неминуче сповільнюється.
Дорогі кредити роблять менш вигідними нові заводи, обладнання, будівництво та інші довгострокові інвестиції. Підприємства відкладають розширення, а споживачі скорочують великі покупки.
Та й говорити, що інфляцію в Росії вдалося повністю стримати, зарано. За даними Банку Росії, у липні річна інфляція становила близько 6%, водночас офіційна ціль регулятора – 4%.
Тобто висока ставка справді допомогла охолодити економіку та стримати інфляційний тиск, але повністю проблему ще не розв'язала.
Інвестиції в економіку
На цьому тлі взагалі примарними видаються заяви Путіна про майбутні інвестиції в економіку.
Глава Кремля визнав, що цикл низки великих інвестиційних проєктів у Росії завершився, тому країні потрібен "новий старт". За його словами, для цього треба забезпечити стабільні економічні умови, які нібито мають стимулювати як внутрішні, так і іноземні інвестиції.
Утім, ще в першому кварталі 2026 року інвестиції у Росії, за даними росЗМІ, скоротилися на 14,3% в річному вимірі.
Тож як Путін хоче реалізувати той старт з огляду на високу ключову ставку та відсутність вільних коштів у бюджеті, залишається загадкою.
Бюджетний дефіцит
До речі, про державний бюджет Путін якраз майже не говорив. Вочевидь тому, що похвалитися нічим.
За підсумками січня – липня 2026 року дефіцит федерального бюджету Росії становив близько 6,5 трильйона рублів. Це приблизно 2,8% ВВП.
Проблема для Кремля в тому, що початковий план на весь 2026 рік передбачав дефіцит близько 3,8 трильйона рублів, або 1,6% ВВП. Отже, вже за сім місяців Москва перевищила запланований на весь рік показник приблизно у 1,7 раза.
Та ще гірше те, що поповнювати казну стає все складніше. Одним із головних її джерел були і є нафтогазові доходи, але на тлі успішних "далекобійних санкцій" України та міжнародного тиску партнерів протягом першого півріччя 2026 року вони скоротилися на 23%.
Тож скільки б Путін не розповідав про стабільність та процвітання, зростання цін, дефіцит бюджету, дорогі кредити та санкційний тиск нікуди не зникають. Російська влада може називати це "макроекономічною стабільністю", але її ціна – уповільнення економіки та дедалі вповільнення розвитку.
Нагадаємо, російська економіка перебуває під санкційним тиском з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Відтоді уряд намагається балансувати між фінансуванням війни та утриманням соціальної стабільності. Але Путін поставив війну за пріоритет і продовжує жертвувати розвитком країни заради своїх амбіцій.