Експорт до ЄС: як Україна захопила ринок ріпакового шроту
Ситуація на європейському аграрному ринку зазнає кардинальних змін через активність вітчизняних виробників. Поки інші країни втрачають свої позиції, український бізнес успішно освоює нові експортні ніші та збільшує валютну виручку.
Кого витісняє Україна та чому це важливо для економіки
У сезоні 2026/27 Україна здійснила справжній прорив, ставши найбільшим зовнішнім постачальником ріпакового шроту до Європейського Союзу, пише UkrAgroConsult. Лише за перші 20 тижнів сезону вітчизняні компанії відвантажили понад 105 тисяч тонн цієї продукції, про що свідчать офіційні дані Європейської комісії. Це у 2,2 раза більше порівняно з аналогічним періодом минулого року, що гарантує додаткові надходження до бюджету.
Стрімке зростання українського експорту відбувається на тлі загального падіння європейського імпорту. Країни ЄС скоротили закупівлі ріпакового шроту на зовнішніх ринках на понад 64%, але частка України при цьому злетіла з 11,92% до вражаючих 71,55%. Наші аграрії залишили далеко позаду Велику Британію, частка якої становить лише 18,42%, та Білорусь із жалюгідними 5,32%.
Як змінилася стратегія вітчизняних експортерів
Статистика демонструє важливу зміну в підходах українського бізнесу: ми починаємо продавати не сировину, а готовий продукт. Експорт звичайного ріпаку з України до ЄС скоротився на 7,6%, натомість поставки ріпакової олії підскочили одразу на 40,6%.
Така динаміка демонструє посилення позицій української продукції переробки на європейському ринку,
– зазначають профільні аналітики.
Для пересічних українців це означає створення нових робочих місць всередині країни та стабільніший курс гривні завдяки притоку валюти.
Це вже не перший випадок цього року, коли вітчизняні виробники агресивно захоплюють європейські ринки. Нагадаємо, раніше ми писали, що Україна різко збільшила поставки цибулі до ЄС у 4 рази. Тоді українські фермери змогли оперативно переорієнтуватися та заповнити ніші, які звільнилися після падіння поставок з Єгипту та Туреччини. Подібна тенденція свідчить про високу адаптивність нашого агросектору навіть в умовах повномасштабної війни.