Українці платять дотації курячому олігарху Косюку, інші аграрії поки зачекають

Проте редактор "Економічної правди" Дмитро Дєнков вважає інакше. На перший погляд, принцип, хто більше сплатив, той більше отримав, виглядає справедливим. Спробуємо розібратися, як це виглядає насправді.

"Що таке "дотація"? Це вид субсидії, виділеної з держбюджету для збалансування бюджетів нижніх рівнів. Безоплатна фінансова державна допомога, що не вимагає повернення, надається середньому та малому бізнесу, коли витрати виробництва здебільшого перевищують доходи", – зазначає Валерій Гєєц, директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

Почнемо з того, що сума державних дотацій 4 мільярда гривень на підтримку всього агросектору України загалом є непомірно малою. До того ж перелік напрямків аграрної галузі, що мають право на державну фінансову підтримку, має невичерпний і непрозорий вигляд. Так, у 2017 році в програму дотацій із компенсації ПДВ увійшли наступні напрямки:

• вирощування овочів, фруктів, ягід, баштанних культур, коренеплодів, грибів і трюфелів

• розведення великої рогатої худоби молочних порід, свиней, буйволів, коней, ослів, овець

• розведення домашньої птиці, страусів

• отримання шкур хутрових сільськогосподарських тварин, шкір плазунів і птахів

• розведення черв'яків, равликів, молюсків

• утримання бджіл і отримання меду та воску.

Перелік – змістовний, але, як бачимо, серед можливих отримувачів дотацій немає, наприклад, сільгосппідприємств, які вирощують зернові культури та займають близько 75% всього українського агросектору, і що головне, сплачують великі податки. Припустимо, агрохолдинги, що займаються рослинництвом, більш впевнено почуваються, їхній бізнес переважно є диверсифікованим і вони не такою мірою потребують державної фінансової підтримки. Але ж середні й малі фермери, що займаються вирощуванням зернових культур, щороку перебувають у досить ризикованих умовах з високою собівартістю виробництва. Фермеру треба купувати дорогу сільськогосподарську техніку, насіння, добрива, засоби захисту рослин, сплачувати за орендну землі, зберігання зерна на елеваторах, заробітну плату, брати кредит з високими банківськими відсотками і, звичайно ж, платити податки. Податок на землю, на прибуток, податки, пов’язані із заробітною платою тощо. При цьому, фактор погоди – великий ризик для фермера. Посуха, заморозки, недостатність чи надлишок вологи можуть вбити весь врожай, який він може отримати лише раз на рік.

Як же пояснити, що приватний агрогігант "Миронівський хлібопродукт" і пан Косюк, що очолює рейтинги найбагатших людей України та світу, потрапив до переліку найбільш нужденних? Найбільший виробник м‘яса птиці в Україні з долею 50% і провідний постачальник його в Європу, один із найбільших виробників зернових культур на площі у понад 370 тисяч гектарів, переробник насіння соняшника, володар найсучасніших виробничих і переробних потужностей, експортер сільскогосподарської продукцїї, отримує 35% дотацій всього АПК України з державного бюджету, що тріщить по швах, в той час як 70 % дотаційних коштів розподіляють між собою понад 10 тисяч середніх і малих інших підприємств зі списку, а ще більша кількість підприємств зернової галузі агросектору взагалі не отримують ні копійки.

Для порівняння, на компенсації понад 6 300! підприємств, які займаються свинарством і розведенням великої рогатої худоби, з їхніми скромними 15% від усієї суми дотацій, було виділено на всіх лише близько 600 мільйонів гривень.

А хіба домашні господарства не є учасниками аграрного ринку? Адже саме вони виробляють 99% картоплі, 77% молока, тримають 67% корів і навіть 30% курей, і саме вони потребують допомоги і відповідно мали б отримати державну фінансову підтримку. Але ні. Вони, як і зерновики, – поза списком.

Птахівництво – високодохідна галузь, з високою швидкістю повернення інвестицій. Від того моменту, коли курча вилуплюється з яйця до того моменту, як куряча тушка потрапляє на стіл платника податків, проходить всього три місяці. При тому фактор часу грає проти скотарських і садівничих господарств. Ростити та відгодовувати корову доки вона почне давати молоко потрібно 2,5-3 роки, а щоб сад почав плодоносити – п'ять років.

"Виділення 35% фінансової державної підтримки всього АПК для одного пана Косюка вряд чи можна назвати дотаціями. Більш схоже на чергову корупційну схему та плекання олігархічної структури за відповідну винагороду. Коли домашнє фермерство та малі підприємства ледь зводять кінці з кінцями, олігархи їздять на Мальдіви та купують яхти і вілли. Звичайно ж, добре, що компанії в Україні ростуть і розвиваються, їхні власники багато заробляють та багато витрачають, але ж не за гроші громадян", – вважає Валерій Гєєц.

Державні дотації – важлива та корисна для бізнесу ініціатива. В теорії. Проте для того, щоб він став справедливим, необхідно змінити одержувачів. Логіка "хто більше платить, той більше отримує" працює лише за умови, коли у грі всі, хто платить. А якщо сума дотацій незначна та не покриває потреб усього сектора, державну підтримку мають отримати ті, хто її насправді потребує. Тож в ситуації, що склалася, спостерігаймо "гру одного актора", якого промотують члени українського Кабінету Міністрів. Дотації мають стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу, а не осідати в яхтах та закордонних віллах монополістів.