Як українець зумів побудувати шопінг-імперію в інтернеті
Гість нового випуску програми "Як я став" — співзасновник компанії LeBoutique, що спеціалізується на продажі одягу та інших товарів Андрій Дрогобицький.
Довідка: Андрій Дрогобицький — співзасновник компанії LeBoutique. Сьогодні компанія – один з двох лідерів в сегменті шоппінг-клубів в Україні. Щодня її сайт відвідують більше 200 тисяч людей. Компанія LeBoutique працює з понад 500 виробниками, з яких більше 30% — українські виробники. Виручка LeBoutique в 2015 році склала близько 500 млн грн.
Про себе
— Мені 37 років. Я народився у Львові, потім вчився в Москві і Німеччині. Повернувся до Києва і з 2004 року живу і працюю в Києві.
Про батьків
— Батьки в мене прості українці, прості люди, інтелігенція. Тато професор і доктор наук, займається матмоделюванням, автоматизацією економічних процесів. Мама теж доктор та професор, займається маркетингом та менеджментом. Так що можна сказати, що я з сім’ї вчених.
Навчання і робота
— Я вступив у 1995 році в Фінансову академію в Москві. І з 2-3 курсу активно зайнявся пошуком роботи, працював на шоколадній фабриці "Бабаївській". Потім закінчив університет, отримав пропозицію роботи від американської консалтингової компанії Accenture. І працював там протягом трьох років. Дуже цікаво, дуже багато проектів закордоном. Згодом мені запропонували роботу в Києві. Це був 2004 рік.
Перехід до інтернету
В 2010 році зібралась велика компанія моїх друзів, в тому числі мій товариш, який зараз працює у Facebook. І я вперше подивився на інтернет як на бізнес. Бо до того часу це таке було: пошту перевірити, якісь новини почитати. До того я працював завжди в індустріальних галузях. І тоді це така була історична зустріч. Я подивився на інтернет з іншої сторони, зацікавився і став в тому розбиратись.
Компанія LeBoutique
— Ми зупинились на моделі шопінг-клубу. Модель полягає у тому, що французи зуміли перенести в онлайн їхню звичку збирати людей в якомусь одному місці, проводити вечірки і епілогом цього збору була пропозиція речей, які вони могли купити — вбрання, взуття тощо. Ми знайшли людей, які мали відношення до німецького проекту "brands4friends". Привезли їх до Києва, вони з нами проводили консультації. Ми закривались фактично в великому такому конферанс залі і проводили там цілі дні та тижні. Ми робили презентації, їздили, спілкувались, переспілкувались напевно з усіма фондами з якими можна спілкуватись. І в підсумку ми не отримали фінансування, яке шукали. Ми вийшли в онлайн у серпні 2010 року.
Співпраця зі світовими брендами
— Кожен бренд-виробник одягу працює в сезон. Він відшиває одяг у великих кількостях для того, щоб завантажити свої потужності. У результаті буває так, що у них виявляється дуже багато залишків під закінчення сезону. І на цьому стику з’являються такі гравці як ми.
Ми пропонуємо взяти весь товар, або значну його частку, і запропонувати своїм клієнтам. Ми цей товар беремо на дуже короткий період. Через те, що в нас акція дуже короткострокова — 2 дні. Ми кажемо: дайте нам товар на 2 дні, і ми вам згодом повернемо. Ми частину цього товару перетворимо в гроші і повернемо вам. Тобто ми беремо товар віртуально і не платимо за нього. Ми беремо тільки той товар, який ми продали.
— Повертаючись до суті моделі, ми не купляємо товар. Тобто ми помагаємо брендам реалізувати їх залишки і помагаємо нашим клієнтам. Таких брендів у нас близько тисячі.
Читайте також: Як українець-авантюрист створив ІТ-компанію в Україні зі світовим іменем
Три поради
Якщо щось робити, то треба усвідомлювати, що ви нікуди не їдете і залишаєтесь тут. Тобто любити цю країну, ці умови, ці всі нюанси, які у нас є. Але для того, щоб щось починати, треба на 100% бути впевненим що ви залишаєтесь конкретно на цій локації. І не боятись.
Більше – дивіться у програмі.