Із офісів – у класи: щирі історії людей, які змінили свою професію і почали вчителювати

Ці історії підготували для спецпроєкту "Класна робота" про вчителів, передає видання Happy Monday.

Цікаво Із психолога в IT-спеціаліста: цікавий приклад, як наважитися змінити професію

Покликання з дитинства

Валентина Олійник розповіла, що з молодших класів вона хотіла стати педагогом. Ще у 5 класі дівчина стала лідером учнівського самоврядування, а через пару років — очолила шкільну дружину. В 9 класі вже ходила на заміну у молодші класи. Цікаво, що Валентині це якраз дуже подобалося.

Різні посади, діти, бізнес

І коли у 1992 році вона закінчила школу, то замість того, щоб піти навчатися до університету, дівчина одразу пішла працювати на роботу з дуже високою зарплатнею. Чому? Бо їй хотілося бути фінансово незалежною від батьків, тому навчання відклалось "на потім".

Так, щоб вийти на роботу, Валентина за місяць опанувала електричну друкарську машинку й почала працювати секретаркою.

Валентина Олійник / Фото Happy Monday

ЇЇ друзі постійно рекомендували дівчину на різні посади з кращими умовами, так Валентина попрацювала і у київському гастрономі, і на касі обміну валют у банку. А потім вона зустріла чоловіка та народила двох дітей. Тож, вона продовжувала відкладати навчання.

Згодом вона з чоловіком вирішила розпочати власний бізнес. Починали з продажу овочів і фруктів на стихійному ринку. Потім придбали маленький магазин.

Вступ до університету і перший клас

Лише після цього Валентина нарешті вирішила піти навчатися на вчителя. Хоча перед вступом уже вагалася, адже від школи вже пройшло 15 років. Жінка склала іспити і у 2012 році вступила до НПУ імені Драгоманова.

За словами Валентини, навчання стало для неї ейфорією. Також дуже пощастило з викладачами. Одразу після вступу, вона отримала посаду педагога-організатора в школі, а під час другого курсу її вмовили взяти перший клас.

Я не планувала так швидко почати працювати, але в школі того року не вистачало вчителя для першого класу. Це мав бути клас, який сформували останнім. Перші місяці були божевільними, сам клас був складним — діти з неповних сімей, діти з затримкою розвитку, діти інших національностей,
– сказала Валентина.

Тож, вона перші півроку багато плакала та думала, чи не даремно взяла на себе таку відповідальність. Проте до кінця року Валентина змогла подружитися з дітьми і їй стало працювати з ними легше.

Водночас Валентина каже, що одночасно навчатися й викладати було важко. Пари були в другу зміну, тому після уроків вона їхала до університету.

Читайте також Найпопулярніші вакансії на тимчасову зайнятість: інфографіка

"Зараз у мене два класи: третій та сьомий (не змогла покинути своїх перших учнів після їхнього четвертого класу). У старших викладаю історію", – додає вона.

До школи потрапив випадково

В дитинстві Олександр Жук хотів бути економістом, банкіром, менеджером й взагалі не мав уявлення про професію вчителя. Тож, він вступив на економіста, але після другого курсу зрозумів, що обрав щось не те.

"Мені подобалося бути більш активним, хотілося бути лідером й вести за собою групу. Тоді в мене вперше з'явилось бажання викладати — я думав залишитися в університеті. На 5 курсі я подав документи на психологічний факультет й навчався паралельно в двох університетах, шукав себе", – каже він.

Олександр Жук / Фото Happy Monday

Саме в той момент Олександр хотів влаштуватися менеджером у велику фірму, але через навчання вирішив перечекати рік, тож почав шукати варіанти підробітку.

"До школи потрапив випадково — прийшов до запорізького інтернату разом з подругою у її справах. До мене підійшов підліток із порушенням слуху та спробував щось запитати за допомогою жестів. Мене вразило те, що я не зміг нічого зрозуміти. Стало цікаво, як живуть люди з порушенням слуху. Потім я підійшов до директора й запитав, чи є якісь вакансії. Виявилося, що школа шукала соціального педагога, а освіта психолога якраз дозволяла мені цим займатися", – розповів він

Чотири освіти та жестова мова

На новій посаді Олександр мав працювати з дітьми з малозабезпечених сімей та позбавленими батьківського піклування. Діти навчали його жестової мови, тож за кілька місяців він зміг зблизитися з ними. І він зрозумів, що потрапив туди, куди йому треба. Згодом Олександр отримав освіту сурдопедагога в університеті Драгоманова.

Чоловік пропрацював лише два роки, а потім на посаду соціального педагога з декрету повернулася інша жінка. І оскільки Олександр хотів залишитися в школі, йому запропонували посаду вчителя інформатики.

До теми На доплату молодим вчителям планують виділити 1,55 мільярда гривень

Він зрозумів, що йому знову потрібна спеціальна освіта (вже четверта). Тож, він вступив на безкоштовне навчання до Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти й поєднував із викладанням.

Як допомагає попередній досвід роботи

Олександр зізнається, що йому часто допомагає економічна освіта у цих справах — вміння аналізувати, складати статистичні дані. Під час подорожей він розповідає дітям, як потрібно витрачати кошти, як економити. Тобто всі свої освіти чоловік використовує в повному обсязі.

«У школі я розкриваю свій потенціал, творчість, лідерство. Завжди кажу дітям, що вони вільні мислити й відчувати себе. Навчаю їх жити й аналізувати різні ситуації. А діти вчать залишатись собою», - додав Олександр Жук.