Як минув перший семестр пілотування НУШ у 5 класах: відгуки та думки батьків і директорів

Журналісти з’ясували, як минув перший семестр у пілотних класах НУШ – читайте відгуки директорів шкіл і батьків.

До теми Школа потрібна для радості, – один з авторів концепції реформи НУШ про переосмислення освіти

Директорка опорного закладу "Академічний ліцей" у Скадовську Анна Соценко запевняє, що викладати в пілотних класах – це величезний виклик. І вчитель мусить мати сміливість, аби на це піти.

Водночас вона зазначає, що НУШ – це про чудові задум і пріоритети, інші підходи до навчання, свободу вчителя й партнерство зі всіма учасниками.

Як розпочинали пілотування НУШ у 5 класах? Анна Соценко каже, що з позитивного – школам надали вибір модельних програм. Вони побудовані на зміні ціннісних орієнтирів, ставлень та на командній роботі. Важливо, що вчителі могли вибрати – і саме в такий спосіб реалізували академічну свободу вчителя.

Також добре, що все підкріпили фінансуванням. У початковій школі його не було, а в базовій виділили державну субвенцію на зміну середовища й матеріально-технічне забезпечення. Сюди ж включена невелика сума на підручники.

Труднощі пілотування НУШ

За її словами, експеримент називається “розроблення та апробація”, тому, звісно, виникають труднощі.

Загалом наприкінці першого семестру стало зрозуміло, що є три найголовніші проблеми, які треба розвʼязати на рівні держави:

• розробити нормативну базу,
• доплатити вчителям НУШ,
• зробити інструкцію про поділ класів на групи й наповнення класів.

"Коли ми починали пілотування, бракувало порівняльних даних, моніторингів чи зовнішнього оцінювання, щоби зрозуміти, як відрізняються пілотні класи від тих, які раніше закінчували початкову школу", – сказала Анна Соценко.

Про виклики Нової української школи

Нормативна база

Директорка вважає, що найбільший виклик для всіх пілотних шкіл – пілотувати розпочали, а нормативну базу не напрацювали.

Наприклад, квадратура класних приміщень не дозволяє вмістити 28 учнів і якісно з ними взаємодіяти. Класи будувалися дуже давно. Для того, щоби візуально збільшити квадратуру, треба зменшити наповнюваність класів,
– каже вона.

Також немає нормативної бази щодо заповнення класних журналів. У когось – формувальне оцінювання, у когось – рівневе, а в когось – бальне. Це все треба було врахувати.

Окрім того, немає нормативної бази, як ділити клас на групи під час уроку "технології". "Ми мусимо користуватися інструкцією 2002 року про поділ класу на групи, де навіть немає такого предмета. І ще незрозуміло, як оплачувати поділ класу на групи під час вивчення інтегрованих курсів", – додала Анна Соценко.

Підручники

Директорка київської школи №5 Світлана Олексюк наголошує, що насамперед треба розуміти, що пілотні школи мають різні посібники, бо кожен із нас обирав свою навчальну програму з кожного предмета, а отже, і посібники до неї.

Ми замовили потрібні підручники, однак наприкінці першого тижня навчання отримали величезну кількість пропозицій тоненьких друкованих посібників для 5-х пілотних класів. І були надзвичайно розчаровані тим, що бачили. Це – частково модернізовані підручники, на яких змінили обкладинки, а сенс не змінився,
– заявила педагогиня.

Наприклад, вона побачила частину підручника "Громадянської освіти" й розуміла, що там "заривають" всі світлі ідеї НУШ.

Школи купували підручники, витрачаючи субвенцію НУШ, яку отримали тільки 10 вересня. Тобто питання вдалося вирішити тільки до кінця календарного року.

Директори кажуть, що спочатку треба було напрацювати базу й запропонувати підручники, а потім пілотувати. Адже вчитель залишається сам на сам.

Чи вистачає субвенції НУШ на пілотування

Світлана Олексюк зізнається, що її школа витратила більшість коштів на підручники, а тому не могли собі дозволити закупити із субвенції навіть парти. Їм довелося шукали додаткове фінансування, щоб обладнати класи НУШ. Не із субвенції вони отримали і ноутбуки для вчителя й закупили принтери.

У субвенцію закладені кошти на зарплату й на підтримку пілотування НУШ (маються на увазі дві субвенції: освітня і НУШ). Якщо взяти до уваги початкову школу – ми отримали від держави невеликі кошти на четвертому році пілотування. Нам допомогли міська рада, депутати й спонсори,
– додає Анна Соценко.

Зараз за кошти субвенції у школі облаштували лише дві аудиторії: закупили багатофункціональні пристрої, інтерактивні дошки, підручники, підсилили навчально-методичне забезпечення з кількох предметів.

Надбавка

Світлана Олексюк додає, що обіцяна й визначена на папері стимулювальна надбавка для вчителів НУШ не виплачується досі.

"Я ставлю за мету, щоби кожен учитель із кожного предмета десь за 3 роки створив навчальну програму на основі модельних програм. Йдеться про писанину гігантських масштабів. Усе це відбувається безоплатно. Надбавку не отримує навіть людина, яка керує проєктом пілотування", – каже директорка.

За словами Анна Соценко, нині в МОН пишуть, що доплати мають відбуватися “в межах субвенції”.

"Що це означає? Ми маємо зекономити, в когось забрати – й комусь віддати? В ідеалі доплату мали б внести в формулу розподілу державної субвенції на виплату зарплати. Жодних доплат зараз вчителі не мають", – додала вона.

До того ж, тут йдеться про кардинально інший підхід до підготовки до уроків. Він займає до 4 годин.

Комунікація з МОН

Світлана Олексюк зізнається, що ніхто з керівників проєкту не відповідає на питання та запити педагогів. Лише поодинокі небайдужі та відповідальні люди намагаються реагувати.

Водночас Анна Соценко каже, що МОН неодноразово збирало їх в Zoom., де були дискусії щодо нормативів та оцінювання.

Які ще проблеми є

Директорка київської школи розповіла, що досі є проблеми з тим, що вони не бачать й не розуміють перспективи розвитку реформи, не отримують суттєвої й детальної підтримки цієї реформи на рівні уряду тощо.

Ми хочемо конкретного проєкту. Всім потрібне розуміння: куди ми йдемо? Якою буде освітня система вже за 10 років? Наприклад, "Концепція реформування української освіти 2022 – 2032". І тоді кожному вчителю на місці буде зрозуміло, що він зараз вчиться цього-то, бо без цього не зможе бути професіоналом за 5 років,
– каже Олексюк.

Різниця між НУШ та традиційним навчанням

Анна Соценко запевнила, що навчання в НУШ кардинально відрізняється від традиційного: підходи, ставлення, стиль викладання, мобільність, можливості розвитку, творчості, креативності.

За її словами, учні НУШ з початкової школи прийшли іншими. Вони вміють дружити, вони більш толерантні, мають іншу мотивацію. Якщо мотивація традиційної школи – це зазвичай оцінки, то ці діти приходять за знаннями.

Коли ми запитували в учнів, що їм імпонує в 5 класі, вони відповідали, що дуже класні кабінети, багато цікавих матеріалів, пишуть, що вчителі добрі,
– додає вона.

Світлана Олексюк наголошує, що головним показником діяльності й успішності проєкту НУШ є те, що до цих класів родини приводять нових учнів й не забирають із них своїх дітей, що вчителі вчаться користуватися професійною свободою і відчувають себе більш впевнено.

Ті батьки, які хотіли контролю, конкуренції, оцінок, обирають школи з правилами, прийнятними для них і не ведуть своїх дітей у класи НУШ.

Що думають батьки про пілотування НУШ

Пані Олена зізнається, що у її школі насамперед бракує підручників – вони їх друкують самі. Проте для її дитини цікаві англійська й математика у НУШ.

Ольга з Києва каже, що у їх школі є зошити й підручники, але не всі. Також не зрозуміло, де дитина має взяти інформацію з теми, якщо в цих мінікнижках – мінімум інформації.

"Як на мене, дітей взагалі не напружують, немає акценту на глибоких знаннях, всього потрохи, узагальнено – мені більше подобалася класична програма. Але дитині все подобається – ходить в школу із задоволенням", – додала вона.

А одна мама з Кам’янська розповіла, що її дитина активна, допитлива й любить взаємодіяти з колективом, і програма НУШ тут чудово підходить.

За її словами, дитина йде до школи із задоволенням. Їй подобається, що інформація подається в різних формах (пізнавальні мультики, відео, ігри з англійської для запам’ятовування слів тощо).

Проте є сумна історія з підручникам. Мовляв, за перші 4 роки їх отримували наприкінці жовтня – на початку листопада. Цього року на початку навчального року не було підручників навіть в електронному вигляді. Вчителька за можливості видруковувала завдання й вправи з інших посібників.