Генасамблея ООН: Чому Путін не стане рятівником світу

Як Путін пропонував врятувати світ

Як і прогнозувалося раніше, глава Росії зробив основний акцент на тому, що відбувається у Сирії та згадував про успіх антигітлерівської коаліції, закликаючи світових лідерів зробити щось подібне.

Ми пропонуємо створити широку антитерористичну коаліцію. Як і антигітлерівська коаліція, вона могла б згуртувати в своїх рядах найрізноманітніші сили, готові рішуче протистояти тим, хто, як і нацисти, сіють зло і людиноненависництво. І, звичайно, ключовими учасниками такої коаліції повинні стати мусульманські країни,
— наголосив він.

Загальна тональність всього виступу – Росія готова взяти на себе роль визначного миротворця і рятівника світу. Причому врятувати може буквально від всього – від ісламських бойовиків, представників терористичних організацій, сірійських біженців і кліматичних змін. Але надто амбітні представники Заходу не хочуть цього визнавати. Вони домінують у світі від часів завершення Холодної війни, нав’язують свій порядок і це призводить лише до сумних наслідків.

Експорт революцій, тепер "демократичних", триває. Так і хочеться запитати тих, хто створив таку ситуацію: ви хоч розумієте, що ви натворили? Але, боюся, питання зависне в повітрі,
— сказав він.

Росію ж країни Заходу та їх прихильники утискають на догоду політичним інтересам, наносячи шкоду світовій економіці.

"Сьогодні мало не нормою стали односторонні санкції в обхід Статуту ООН. Вони не тільки переслідують політичні цілі, але і служать способом усунення конкурентів на ринку. Всіх нас хочуть поставити перед фактом, що правила гри переписані. Правила переписані знову на догоду вузького кола обраних. Причому без участі СОТ. Це загрожує повною розбалансуванням системи, роздроблення глобального економічного простору", — сказав Путін.

Він також накреслив умовну схему нового порядку шляхом "інтеграції інтеграцією".

На противагу політики ексклюзивності Росія пропонує гармонізацію регіональних економічних проектів, так звану інтеграцію інтеграцією, засновану на універсальних, прозорих принципах міжнародної торгівлі. Як приклад наведу наші плани щодо сполучення Євразійського економічного союзу з китайською ініціативою щодо створення економічного поясу "Шовкового шляху". І як і раніше великі перспективи бачимо в гармонізації інтеграційних процесів у рамках Євразійського економічного союзу і Євросоюзу,
— сказав він.

Через які місця і яким чином Євразійський союз може інтегруватися у Європейський після сполучення із китайським "Шовковим шляхом", та яким чином буде функціонувати те, що може утворитися внаслідок цих дивних маніпуляцій, лишається загадкою.

При цьому, за словами Путіна, світова спільнота має дотримуватися норм міжнародного права, визнати, що "ніхто не зобов'язаний підлаштовуватися під одну модель розвитку, визнану кимось раз і назавжди єдино правильною".

Згадав Путін і про те, що у цьому ж ряду знаходиться питання "легітимності державної влади", розмито уточнивши, що "не можна грати і маніпулювати словами". Про те, чому зі словом "легітимність" гратися не можна, набагато більш конкретно міг би пояснити один його колишній колега, який зараз проживає в Ростові.

Про війну на українському Донбасі Путін згадав лише кількома фразами, які раніше вже неодноразово повторював. За його ствердженнями, "конфлікт в Україні — це громадянська війна". Розв’язана вона була через те, що пострадянські країни поставили перед вибором — "бути їм із Заходом чи зі Сходом", а потім "використали невдоволення більшої частини населення чинною владою і зовні спровокували збройний переворот". Зупинити його можна лише дипломатичним шляхом, при чому Київ має говорити безпосередньо з представниками бойовиків.

Чому рятівника із Путіна не вийде

Весь десятигодинний візит Путіна до США, включаючи виступ на засіданні Генасамблеї ООН і зустріч із президентом США Бараком Обамою – спроба втягти США у нову гру на визнання. Ключова мета – "виміняти" перспективу створення світової антитерористичної коаліції та допомога у боротьбі з ІГІЛ на послаблення санкцій за анексію Криму та війну в Україні і повернення у "велику політику".

Події, які розгортаються у Сирії, дають лідеру РФ шанс відсунути агресію в Україні на задній план світової сцени, і знову вийти на неї одного із ключових гравців. Наскільки вдалим вийшов початок цих торгів сказати можна буде лише після того, як відбудеться зустріч президентів США та РФ. Ключові події розгортаються не під час промов, а у кулуарах подібних зустрічей. Але поки що можна говорити про те, що обрана Кремлем тактика агресивного захисту, яку ми побачили під час виступу Путіна, бажаних результатів не принесе.

По-перше, й у Європейських країнах, і у США чітко розділяють мух від котлет. Війна у Сирії, ІГІЛ, біженці – це одна повістка. Анексія Криму, війна на Сході України – зовсім інша. Мішати їх між собою там не планують. Це зрозуміло навіть із виступу Барака Обами на Генасамблеї.

Американський президент розкритикував Москву за анексію Криму, нагадавши, що якщо анексія Криму не спричинить за собою ніяких наслідків для Росії, те ж саме може статися і з будь-якою іншою країною-членом ООН.

Санкції, запроваджені проти Росії, спричинили відтік капіталу та ослаблюють її економіку. А тепер уявімо, що Росія замість окупувати Крим вжила дипломатичних заходів, аби разом з Україною та міжнародною громадськістю захистити свої інтереси. Це було б ліпше і для України, і для Росії, і для усього світу,
— сказав він.

Президент США підкреслив, що Америка не хоче повернення до часів холодної війни і не бажає ізолювати Росію, але якщо Кремль хоче повернутися до складу друзів Заходу – то має мирно співпрацювати.

По-друге, навіть у питанні, яке наразі є ключовим козирем Путіна – створення антитерористичної коаліції – сторони мають значні розбіжності. Наприклад, Обама прямим текстом назвав сирійського лідера Башара Асада тираном і заявив, що основи кризи в Сирії лежать в агресивної реакції президента країни Башара Асада на мирні демонстрації, тому режим Асада одноосібно вирішити цю кризу не може. Відтак, за його словами, влада в країні повинна перейти до нового уряду.

Путін же, навпаки заявив, що великою помилкою є відмова від співпраці з Асадом. За його словами, всім треба визнати, що "крім урядових військ президента Асада, а також курдського ополчення, в Сирії з ІГ та іншими терористичними організаціями реально ніхто не бореться". У цьому зв'язку він запропонував ООН надати допомогу законному уряду Сирії.

Позиція Європи збігається із позицією США. Так, глава відомства федерального канцлера Петер Альтмайер визнав, що роль Кремля у врегулюванні сирійської кризи є справді важливою. Але у Німеччині не мають наміру знімати санкції з Москви, оскільки вони пов'язані із ситуацією в Україні.

До того ж, виходячи із результатів зустрічі Петра Порошенка із прем’єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном, федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом, Україна має підтримку своєї позиції. Деталі сторони скоординують під час зустрічі у "Нормандському форматі" 2 жовтня.

Подальші зустрічі на полях Генасамблеї ООН, скоріше за все, значно не вплинуть на позиції сторін. Поки що. Принципові розбіжності не роблять компроміс між ними абсолютно неможливим, але значно його ускладнюють. Цей візит президента Росії до США – лише початок нового раунду великої гри, результати якої поки що непередбачувані.

Читайте також: Виступ Путіна в ООН