Геніальний український фізик, що став першим в історії науковцем-утікачем

Коли в сім'ї одеських учителів народився хлопчик, батьки навіть уявити не могли, яких висот він сягне. Вступивши до Одеського університету, він буквально за рік його кидає. Надто легко й відверто нудно. Переїздить у Петербург, де професори займаються Теорією великого вибуху, і нарешті серйозно береться за книжки.

Але Гамов нетиповий фізик: в університеті ходять легенди про його одеське почуття гумору. Разом із друзями створює неформальну групу з гаслом "Не бути знаменитим — некрасиво" і видає журнал "Покидьки фізики". Такі витівки не заважають йому бути найуспішнішим студентом, якому видають стипендію на навчання в Кембриджі.

І вже там, поміж подорожами на мотоциклі, пише революційну роботу про те, як саме можна розщепити атомне ядро прискореними протонами. На той час одеситу всього 24 роки. Тим не менше видатні фізики того часу Нільс Бор і сер Резерфорд підтверджують унікальність рішення і дають добро на будівництво прискорювача протонів. Останній і подарує його творцям Нобелівську премію.

Після навчання Гамов повертається до Радянського союзу, і у 27 років стає наймолодшим за всю історію членом-кореспондентом Академії наук. Та в країні наступають 30-ті роки і залізна завіса впевнено опускається. Щоб поїхати на наукову конференцію, тепер потрібен дозвіл. Фізик розуміє: з цієї країни треба втікати. Після однієї з конференції він відмовиться повертатись і стане першим науковцем-утікачем.

У Вашингтонському університеті Гамов отримує місце професора і продовжує розвивати теорію Великого вибуху. За деякий час доходить висновку, що саме в момент вибуху виникає реліктове випромінювання і навіть визначає його температуру. Ці дані знадобилися, коли радіоінженери компанії Белл розробили приймачі для супутникового зв'язку. За що й отримали Нобеля. Внесок українця знову залишився поза увагою.

А от третє відкриття й узагалі стосувалося генетики. Після того як відкрили подвійну спіраль ДНК, українець першим допоміг розібратися з алфавітом, яким написаний генетичний код 20-ти амінокислот. Генетики взяли до уваги цю інформацію і таки розшифрували частину ДНК, за що також отримали Нобелівську премію.

Єдина ж нагорода, яку все ж вручили українцю – відзнака ЮНЕСКО за популяризацію науки, бо його веселий опис пригод банківського чиновника у світі теорії відносності та квантової механіки змусило не одну дитину полюбити фізику.