Каральний акт чи військова необхідність: чому Дрезден прирекли на знищення у лютому 1945

Попри вкорінений міф про суто мирне місто, Дрезден був потужним індустріальним та логістичним вузлом Третього Рейху, що й визначило його трагічну долю. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Чи дійсно Дрезден не мав стратегічного значення?

До лютого 1945 року Дрезден здавався зачарованим містом, яке війна оминала своєю безжальною рукою. Його називали "Флоренцією на Ельбі" – за неймовірну барокову архітектуру, величний Цвінґер, розкішну Оперу Земпера та безцінні колекції мистецтва. Серед німців навіть побутувала наївна віра, нібито союзники уклали таємну угоду з Гітлером, за якою Оксфорд не бомбитимуть в обмін на недоторканність Дрездена.

Це була солодка ілюзія, яка приспала пильність сотень тисяч людей. На початку 1945 року Дрезден розбух від біженців. Люди тікали зі сходу, рятуючись від наступу Червоної армії. Населення міста, яке у мирний час становило близько 630 тисяч осіб, зросло майже до мільйона. Місто перетворилося на гігантський табір, де на вокзалах, у парках та на площах тулилися виснажені жінки, діти та літні люди.

У масовій свідомості міцно вкоренилася думка, що Дрезден був суто мирним, культурним центром, позбавленим будь-якого військового значення, але архівні документи свідчать про інше. Він був сьомим за величиною містом Третього Рейху і найбільшим нерозбомбленим індустріальним центром Німеччини на той момент.

Британська розвідка ідентифікувала понад 110 фабрик і підприємств у місті та його околицях, які працювали на військову машину нацистів. Заводи оптичних приладів Zeiss-Ikon виготовляли приціли для артилерії та підводних човнів, інші випускали компоненти для радарів, зенітних снарядів та двигунів. Але вироком для Дрездена стала його логістика.

Місто було ключовим залізничним вузлом, через який проходили магістралі на Берлін, Прагу, Лейпциг та Відень. Саме через Дрезден німецьке командування перекидало дивізії на Східний фронт, щоб стримати радянський наступ. А на Ялтинській конференції у лютому 1945 року саме радянська сторона прямо просила західних союзників паралізувати транспортні вузли на сході Німеччини.

Британське командування, зокрема маршал авіації Артур "Бомбер" Гарріс, ініціювало операцію "Удар грому" (Thunderclap). Її мета була подвійною – знищити логістику та завдати остаточного й нищівного удару по моральному духу німецького населення. Дрезден ідеально підійшов під обидва критерії.

Навіщо союзники бомбардували Дрезден у лютому 1945 року: дивіться відео 24Канал

Як знищували Дрезден 13 – 14 лютого 1945 року?

Апокаліпсис розпочався о 22:03 у вівторок, 13 лютого. Британська тактика килимових бомбардувань на той момент вже набула математичної досконалості. Перша хвиля з 244 важких бомбардувальників Avro Lancaster скинула на місто фугасні бомби. Їхнім завданням було не спалити місто, а "розкрити" його – зірвати дахи з будинків, вибити вікна, зруйнувати водогони та створити тягу для майбутньої пожежі.

Справжнє пекло принесла друга хвиля, яка прибула через три години, о 01:21 ночі 14 лютого. 529 літаків скинули сотні тисяч запалювальних бомб, здебільшого на основі терміту. Коли вони падали у відкриті фугасами будинки, ті спалахували вогнем, який неможливо було загасити водою.

Тисячі окремих пожеж злилися в єдине гігантське мегавогнище. Над Дрезденом утворився так званий "вогняний шторм", де температура в епіцентрі сягнула 1000 градусів. Вогняний вітер виривав дерева з корінням, зривав одяг з людей і затягував їх просто у вир полум'я. Ті, хто ховався у підвалах, гинули не від вогню, а від нестачі кисню та отруєння чадним газом – шторм висмоктав усе повітря з-під землі.

Удень 14 лютого, коли місто ще палало, прилетіла третя хвиля – 311 американських "Летючих фортець" B-17. Вони мали бомбити залізничні сортувальні станції, але через густий дим, який підіймався на кілометри вгору, бомбометання вели майже наосліп, за радарами. Бомби знову падали на житлові квартали, лікарні та парки, де намагалися врятуватися ті, хто вижив уночі.

Зверніть увагу: бомбардування Дрездена здавалося багатьом на Заході надмірним, майже каральним актом наприкінці війни, коли поразка Німеччини вже була неминучою. У місті було знищено під 7 квадратних кілометрів лише історичного центру, і потім його відновлювали з попелу завдяки пожертвам з усього світу, враховуючи Британію та США.

Згодом оцінка кількості жертв Дрездена стала одним із найбільших полів битви в історії пропаганди. Одразу після трагедії міністр пропаганди Третього Рейху Йозеф Геббельс випустив фальшиві звіти, додавши нуль до реальних цифр, і заявив про 200 000, а згодом і про 250 000 загиблих. Цю брехню після війни радо підхопила радянська пропаганда та уряд НДР.

У 2010 році спеціальна комісія німецьких істориків, ініційована самим містом Дрезден, після 5 років скрупульозного вивчення архівів, цвинтарних записів та археологічних розкопок, поставила крапку у цьому питанні. Реальна кількість загиблих становить від 22 700 до 25 000 осіб. Це однаково жахлива, катастрофічна цифра, і вона не потребує штучного завищення, щоб усвідомити масштаб трагедії.