Залізна леді проти генерала і пінгвінів: чому Аргентина кинула виклик ядерній Британії
У квітні 1982 року світ завмер від подиву, коли могутня британська армада вирушила за 8000 миль від рідних берегів, аби відбити напад на маловідомий архіпелаг у Південній Атлантиці. Цей безпрецедентний марш-кидок через океан здавався божевіллям, але для Лондона він став питанням національної честі та політичного виживання.
Аргентинська військова хунта сподівалася на швидку і безкровну перемогу, вважаючи, що європейська імперія не воюватиме за Фолклендські острови – холодні скелі з пінгвінами та вівцями. Проте диктатор Леопольдо Гальтьєрі фатально недооцінив залізну волю Маргарет Тетчер, яка перетворила цей конфлікт на одну з найдраматичніших військових кампаній сучасної історії. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Чому аргентинська хунта наважилася кинути виклик ядерній державі?
На початку 1982 року Аргентина задихалася в лещатах жорстокої економічної кризи та політичного терору. Військова диктатура на чолі з генералом Леопольдо Гальтьєрі стрімко втрачала контроль над країною – інфляція сягнула тризначних позначок, а на вулицях Буенос-Айреса щодня спалахували масові протести профспілок. Хунті був життєво необхідний "маленький переможний бліцкриг", який би об'єднав націю навколо патріотичної ідеї та відвернув увагу від внутрішніх катастроф.
Ідеальною мішенню стали Фолклендські острови – або Мальвінські, як їх називають аргентинці, вважаючи своєю історичною територією, незаконно анексованою британцями у 1833 році. Проте Гальтьєрі та його адмірали зробили фатальну помилку у розрахунках, аналізуючи геополітичну шахівницю – що, у принципі, можна зрозуміти. Адже вони бачили, що Велика Британія переживає власну економічну рецесію, скорочує військово-морський флот і навіть планує відкликати з Південної Атлантики свій єдиний патрульний корабель HMS Endurance.
Отже, у Буенос-Айресі щиро вірили, що Лондон, обтяжений проблемами Холодної війни та внутрішніми страйками, не стане проливати кров за клаптик торфовищ за 13 тисяч кілометрів від метрополії, де проживало менш як 2000 фермерів у сусідові з вівцями та пінгвінами. Тож 2 квітня 1982 року аргентинські елітні підрозділи висадилися на островах у рамках операції "Росаріо", швидко зламавши опір крихітного гарнізону британських морських піхотинців. Диктатор святкував тріумф на балконі президентського палацу Каса-Росада перед захопленим натовпом.
Найцікавіше про "маленьку переможну" Фолклендську війну: дивіться відео IstoriyaBezMifiv
Як залізна леді перетворила забуті острови на символ британської незламності?
Але тоді Гальтьєрі навіть не підозрював, що запустив механізм власного знищення і розбудив сплячого лева британського імперського духу – звістка про його дії викликала у Лондоні шок, який миттєво переріс у нищівну лють. Прем'єр-міністерка Маргарет Тетчер опинилася перед украй складним вибором – змиритися з національним приниженням і втратити владу, або здійснити логістичне диво, відправивши флот на інший кінець світу в умовах наближення суворої антарктичної зими. Але залізна леді недарма мала це прізвисько – вона обрала війну.
Тетчер заявила парламенту, що британці на Фолклендах мають право на самовизначення, і агресія не залишиться безкарною. Впродовж лічених днів Королівство зібрало безпрецедентну оперативну групу (Task Force) з понад ста кораблів, разом з авіаносцями HMS Hermes та HMS Invincible, а також реквізовані цивільні лайнери, зокрема розкішний Queen Elizabeth 2, які перетворили на військовий транспорт. Наступна кампанія стала тріумфом військово-морської стратегії та логістики, адже найближча британська база на острові Вознесіння лежала за 6000 кілометрів від зони бойових дій.
Війна за Фолклендські острови на морі, у повітрі та на суші була швидкоплинною, але надзвичайно кривавою. Лише потоплення аргентинського крейсера General Belgrano британським атомним підводним човном Conqueror 2 травня забрало життя 323 моряків і змусило аргентинський надводний флот сховатися у портах до кінця конфлікту. А аргентинська авіація відповіла відчайдушними ударами ракет Exocet, потопивши новітній есмінець HMS Sheffield та контейнеровоз Atlantic Conveyor.
Проте британські війська, висадившись у бухті Сан-Карлос, здійснили виснажливий піший марш через промерзлі болота, здобувши перемоги при Гуз-Грін та на горі Тамблдаун – і 14 червня 1982 року аргентинський гарнізон капітулював. Ця перемога ціною життів 255 британців та 649 аргентинців не лише врятувала політичну кар'єру Тетчер, забезпечивши їй тріумф на виборах 1983 року, але й призвела до краху хунти в Аргентині, відкривши шлях до демократії. І до сьогодні Фолкленди залишаються британською заморською територією, а їхні мешканці незмінно підтверджують свою вірність Короні.