7 вересня 70 – Рим руйнує Єрусалим: чому суперфортеця Юдеї не встояла перед легіонами
Того дня Єрусалим – велична суперфортеця стародавнього світу, місто, яке здавалося неприступним навіть для наймогутнішої імперії – доживав свої останні години. А легіони Риму під командуванням майбутнього імператора Тита завершували одну з найжорстокіших і наймасштабніших облог в історії людства.
7 вересня 70 року над Юдейськими горами постав густий і задушливий дим, запах розплавленого золота, спаленого дерева та людської плоті. 24 Канал розповість трохи докладніше, чому впала ця колосальна твердиня.
Чому римські легіони змогли захопити Єрусалим у 70 році?
Єрусалим, захищений самою природою та генієм стародавніх інженерів, 7 вересня 70 року перетворився на гігантську братську могилу для тисяч своїх захисників. Щоб зрозуміти масштаб катастрофи, варто поглянути на місто очима римського легіонера, який навесні того року вперше підійшов до його стін.
Єрусалим височів на скелястому плато, оточеному глибокими, майже прямовисними ярами – долинами Гінном та Кедрон. З трьох боків природа створила ідеальний рів, який унеможливлював використання традиційних облогових машин. З північного, найбільш вразливого боку, місто захищали три колосальні лінії мурів.
Одна стіна, збудована ще за часів царів, вражала товщиною. Інша, розпочата Іродом Агріппою, складалася з масивних кам'яних блоків, які, за свідченнями античних істориків, було неможливо ні розхитати залізними ломами, ні розбити таранами. А ще й над усім цим височіла фортеця Антонія та сам Другий храм – справжня цитадель усередині цитаделі, облицьована білим мармуром і золотом, що сліпила очі на сонці.
Трагедія сталася не через силу римської зброї, а у результаті фатальної сліпоти захисників міста. Річ у тім, що всередині фортеці вирувала безжальна громадянська війна. Три ворожі фракції повстанців – під проводом Симона бар Гіори, Іоанна з Гіскали та Елеазара бен Симона – влаштували криваву різанину на вулицях Єрусалима, замість того щоб об'єднатися перед екзистенційною загрозою.
Найстрашнішим актом того внутрішнього божевілля стало навмисне спалення власних продовольчих складів. Величезні запаси зерна, яких вистачило б на роки облоги, перетворилися на попіл через амбіції польових командирів. Голод став першим і найефективнішим союзником Риму.
Як римські легіони взяли Єрусалим та зруйнували Другий храм: дивіться відео vseukrainskou
Як римляни зруйнували Єрусалим і Другий храм?
Коли Тит Флавій підійшов до міста, він привів із собою ідеально налагоджену військову машину, яка не знала рівних у тогочасному світі. Чотири елітні легіони – V Macedonica, X Fretensis, XII Fulminata та XV Apollinaris – разом із допоміжними когортами утворювали армію чисельністю понад 60 тисяч професійних убивць та інженерів.
Зрозумівши, що лобова атака призведе до колосальних втрат, Тит віддав наказ, який продемонстрував усю холодну раціональність римського мислення. Легіонери вирубали абсолютно всі дерева у радіусі 18 кілометрів. З цієї деревини всього за три дні вони звели навколо Єрусалима суцільний мур завдовжки понад 7 кілометрів.
Місто опинилося в абсолютному вакуумі – ті, хто намагався втекти від нестерпного голоду, потрапляли до рук римських патрулів. Іноді легіонери розпинали до 500 втікачів на день, перетворивши навколишні пагорби на моторошний ліс із людських тіл, де буквально не вистачало місця для нових хрестів.
Тим часом римська інженерія методично зламувала ешелоновану оборону. Величезні земляні насипи росли як на дріжджах, попри відчайдушні вилазки юдеїв. Важкі тарани невпинно били у кам'яні блоки, створюючи вібрацію, що віщувала кінець. У травні впала перша стіна, за нею друга, а у липні під покровом темряви римляни захопили та вщент зруйнували фортецю Антонія, відкривши прямий шлях до Храмової гори.
Захисники билися за кожен сантиметр бруківки, перетворюючи двори на ріки крові. У серпні полум'я охопило Другий храм – археологічні шари підтверджують апокаліптичний масштаб пожежі. Нарешті, 7 вересня впало Верхнє місто – останній бастіон опору, і легіонери, сп'янілі від крові та багатомісячної втоми, влаштували тотальну різанину.
Єрусалим був стертий з лиця землі – буквально. За наказом Тита місто зрівняли із землею, залишивши лише три вежі палацу Ірода та частину західної стіни – як мовчазне нагадування майбутнім поколінням про те, що навіть найвеличніша суперфортеця не здатна вистояти, якщо її захисники знищують самі себе зсередини.