У Гаазі помер Ратко Младич: чому кат Сребрениці не розкаявся у жодному злочині

Він помер у 84 роки, відбуваючи довічне ув'язнення за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини – злодіяння, у яких так ніколи й не розкаявся. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як розгорталася трагедія Боснії і Герцеговини?

Навесні 1992 року Боснія і Герцеговина, слідуючи прикладу Словенії та Хорватії, проголосила незалежність від Югославії після загальнонаціонального референдуму. Проте боснійські серби, підбурювані політичним керівництвом у Белграді на чолі зі Слободаном Мілошевичем та місцевим лідером Радованом Караджичем, бойкотували голосування. Їхньою метою було створення етнічно чистої "Великої Сербії".

А це, за їхніми моторошними переконаннями, вимагало безжального викорінення несербського населення – переважно босняків-мусульман та хорватів – з величезних територій. Саме для виконання цього макабричного завдання обрали Ратко Младича, кадрового офіцера Югославської народної армії, який очолив новостворені збройні сили боснійських сербів.

Младич був не просто виконавцем наказів, а ідейним фанатиком, який розглядав війну як історичну помсту. У його викривленій свідомості босняки були не співгромадянами, а "турками", проти яких він вів священну війну, апелюючи до міфів багатовікової давнини. Це стало ідеологічним фундаментом для звірств, які шокували світ і змусили міжнародне правосуддя згодом переглянути самі підходи до класифікації воєнних злочинів.

Першим монументальним злочином, який ліг на плечі Младича, стала облога Сараєва – найтриваліша облога столиці у сучасній історії воєн, вона тривала 1425 днів. З квітня 1992 року по лютий 1996 місто, яке колись приймало Зимові Олімпійські ігри та славилося мультикультуралізмом, перетворювали на гігантський тир. Артилерія Младича з пагорбів навколо Сараєва методично знищувала інфраструктуру, лікарні, бібліотеки та будинки.

Найстрашнішим елементом цієї облоги був снайперський терор. Снайпери навмисно цілили у цивільних – жінок, які йшли по воду, людей у чергах по хліб, дітей, що гралися на вулиці. Задокументоване радіоперехоплення наказу самого Младича: "Бийте по Велешичах і Пофаличах (це райони Сараєва – 24 Канал), там мало сербів. Зведіть їх з розуму". Загалом під час облоги у місті загинули понад 10 000 людей, серед них більш як 1500 дітей.

Що ми знаємо про етнічні чистки у Сребрениці: дивіться відео Bohdan.Mostovyi

Сребрениця: що сталося у найтемнішу годину Європи після Голокосту?

Але ім'я Ратко Младича назавжди залишиться прив'язаним до іншого географічного пункту – Сребрениці. У липні 1995 року ця невелика долина на сході Боснії стала ареною наймасштабнішого масового вбивства в Європі з часів Другої світової війни.

Сребреницю ООН оголосила "безпечною зоною", її охороняв легкоозброєний нідерландський батальйон, тож туди стікалися тисячі босняків, шукаючи порятунку від етнічних чисток. Але 11 липня 1995 року війська Младича майже безперешкодно увійшли до міста. Міжнародна спільнота, паралізована бюрократією та відсутністю політичної волі, не зреагувала як належить.

Кадри хроніки зафіксували, як Младич, упевнений у своїй безкарності, роздавав цукерки наляканим боснійським дітям перед телекамерами, обіцяючи, що всім гарантована безпека – це була вкрай цинічна вистава. Щойно камери вимкнули, почалася ретельно спланована операція зі знищення.

Жінок, дітей та літніх людей силоміць депортували на автобусах, а всіх чоловіків і хлопчиків відокремили. Протягом наступних кількох днів понад 8000 босняків вивезли на склади, ферми та футбольні поля в околицях Братунця і Зворника – і там їх методично розстріляли.

Це тривало цілодобово. Щоб приховати масштаби геноциду, інженерні війська Младича використовували важкі бульдозери для поховання тіл у масових могилах. Коли міжнародний тиск зріс, тіла викопували й перепоховували у вторинних та третинних могилах, розчленовуючи останки.

Як судили Ратка Младича та чому він не визнав злочинів: дивіться відео rferlonline

Правосуддя забарилося, але не відступило: що сталося з Ратком Младичем?

Після підписання Дейтонських угод у грудні 1995 року, які поклали край війні, Младич став одним із найбільш розшукуваних людей на планеті. Він роками переховувався, користуючись підтримкою радикальних елементів у сербській армії та спецслужбах. І при тому жив у комфорті, відвідував футбольні матчі та ресторани у Белграді, аж поки у 2001 не відбувся арешт Слободана Мілошевича і політичний клімат у Сербії змінився під тиском вимог щодо інтеграції до ЄС.

Заарештували Младича лише у травні 2011 року – на той момент він вже жив у злиднях, пережив кілька інсультів і був частково паралізований. Відтак перед судом у Гаазі тоді вже постав не бравий генерал, а літня хвора людина – проте його сутність не змінилася. Під час судових засідань Младич неодноразово демонстрував зневагу до суду, кричав на свідків, які вижили в його таборах смерті (світом розлетівся його жест "перерізане горло"), і відмовлявся визнавати трибунал.

У 2017 році Ратка Младича визнали винним за 10 з 11 пунктів звинувачення, враховуючи геноцид у Сребрениці, і засудили до довічного ув'язнення. У 2021 році Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів остаточно відхилив його апеляцію, закріпивши вирок назавжди. А проте той так ніколи й не визнав свою провину та не розкаявся у скоєному.

Смерть Ратко Младича у 2026 році актуалізувала небезпечну проблему – глорифікацію воєнних злочинців. Навіть сьогодні у деяких частинах Балкан можна побачити мурали з обличчям Младича, а радикальні політики продовжують заперечувати факт геноциду, називаючи його "західною вигадкою". Та хай там як, кат Сребрениці помер у ганьбі, ізольований від світу, і залишиться в історії не як полководець, а як еталон нелюдської жорстокості.