Чому Росія сама вмовляла США купити у неї Аляску за жменьку доларів і як потім кусала лікті
Сьогодні ми знаємо Аляску як 49-й штат США, стратегічний форпост у Північному Льодовитому океані та невичерпне джерело нафти, газу й золота. Але навесні 1867 року ця гігантська територія змінила власника за суму, яка навіть за мірками XIX століття здавалася сміховинною – 7,2 мільйона доларів.
Для США це стало найвигіднішою угодою в історії нерухомості, а от для Російської імперії було кроком відчаю. Чому так – 24 Канал розповість трохи докладніше.
Тінь Кримської війни: чому Росія хотіла позбутися Аляски?
Територія Аляски вдвічі перевищує розміри Техасу. Це сувора, майже неприборкана земля, де полярне сяйво танцює над безкрайніми льодовиками, а надра ховають багатства, здатні змінити перебіг світової історії. Але у 1867 році Росія продала її американцям за жменьку доларів – всього 7,2 мільйона. Ця дивна подія насправді не була випадковістю чи результатом п'яної витівки, як іноді люблять фантазувати самі росіяни, а була прагматичним, хоча й глибоко помилковим геополітичним розрахунком імперії, яка тріщала у швах.
Щоб зрозуміти, чому Росія вирішила позбутися території площею у понад 1,5 мільйона квадратних кілометрів, потрібно поглянути на геополітичну шахівницю 1850-х років. Російська імперія щойно зазнала принизливої поразки у Кримській війні 1853 – 1856 років. Коаліція Великої Британії, Франції та Османської імперії не лише посприяла знищенню російського флоту у Чорному морі, але й оголила фундаментальну слабкість царської економіки та логістики. Казна спорожніла, а борги перед європейськими банкірами лякали астрономічними цифрами.
Але найбільшим жахом для Петербурга була Британія. Та мала наймогутніший флот у світі та контролювала Канаду, яка безпосередньо межувала з російськими володіннями у Північній Америці. При цьому Лондон чудово розумів, що Аляска абсолютно незахищена – за нового конфлікту британці з бази у Вікторії могли б захопити російську колонію за лічені дні. Відтак росіяни вирішили, що втратять Аляску у будь-якому разі. Питання полягало лише в тому, чи безплатно. Тоді й виникла ідея продати цю землю дружній на той момент державі — США, яка сама мала напружені відносини з британцями.
Як Росія продавала Аляску американцям у 1867 році: дивіться відео WAS_UA
Тут ще варто додати, що управління Аляскою здійснювали через Російсько-американську компанію (РАК) — монополію, створену за зразком Британської Ост-Індської компанії. Та на відміну від британських колег, російські управлінці виявилися вкрай неефективними. Головним джерелом доходу РАК було хутро калана (морської видри), та вже до середини XIX століття через хижацьке, неконтрольоване полювання популяція цих тварин була практично знищена. Відповідно – прибутки компанії впали до нуля, і вона виживала тільки завдяки державним субсидіям.
У підсумку ще й постачання колонії, де жили заледве кілька сотень російських колоністів, коштувало казні надто дорого. Доставляти їжу через Сибір і Тихий океан було логістичним кошмаром. І от Аляска перетворилася для Росії на валізу без ручки – нести важко, а кинути шкода. А в якийсь момент стало вже й не шкода.
Як одна ніч у 1867 році змінила мапу світу?
З американського боку головним архітектором угоди виступив державний секретар США Вільям Генрі Сьюард. Це був палкий прихильник ідеї про те, що Штатам судилося розширитися на весь Північноамериканський континент. Сьюард бачив Аляску не як крижану пустелю, а як стратегічний міст до ринків Азії, базу для американського китобійного флоту та буфер проти британської експансії. Відтак російська пропозиція (третя, а дві попередні американці відкинули) скидалася цьому політику на те, що обов'язково слід розглянути.
Переговори з російським посланцем у Вашингтоні бароном Едуардом де Стеклем проходили в умовах суворої секретності. Кульмінація настала ввечері 29 березня 1867 року. Стекль прийшов додому до Сьюарда з повідомленням, що цар Олександр II дав згоду на продаж за відповідну суму. Стекль запропонував підписати документи наступного дня, але Сьюард, розуміючи мінливість політичних настроїв у Конгресі, наполіг на негайній дії: "Нумо укладемо угоду цієї ж ночі". І о 4 ранку 30 березня договір про купівлю Аляски за 7,2 мільйона доларів золотом був підписаний.
Історія Аляски – усе, що варто знати: дивіться відео imtgsh
Коли новина про продаж досягла Санкт-Петербурга, реакція освіченого суспільства та преси була вибуховою. Навіть попри жорстку цензуру у Російській імперії, провідні газети не стримували обурення. "Як ми можемо віддавати землю, на освоєння якої було витрачено стільки російської крові та зусиль?" – писали журналісти. Тож, так, для російської еліти це був шок.
Протягом століть імперія лише розширювалася, поглинаючи сусідні народи та території. Продаж Аляски став першим випадком добровільної відмови від величезного шматка землі. Преса називала це "ганьбою", "капітуляцією" та "ампутацією". Громадські діячі вказували, що 7,2 мільйона доларів — це мізерна сума, яка навіть не покриє поточних боргів держави, але при цьому Росія назавжди втрачає статус супертрансконтинентальної сили та свій єдиний плацдарм у Західній півкулі. Це сприймали як публічне визнання власної слабкості.
Цікаво, що американська преса теж була неоднозначною. Деякі газети висміювали угоду, називаючи її "Скринькою з льодом Сьюарда" (Seward's Icebox) або "Зоопарком полярних ведмедів Джонсона" (президента Ендрю Джонсона). Проте більшість американських політиків та бізнес-кіл підтримали покупку, розуміючи її довгостроковий потенціал.
Що змінив у світі тоді й до сьогодні продаж Росією Аляски: дивіться відео istoriyanakarti
Історична розплата: чому Росія потім кусала лікті?
Час розставив усе на свої місця, довівши абсолютну правоту Сьюарда і катастрофічну короткозорість російського керівництва. Вже у 1896 році на Клондайку (це поруч з Аляскою) знайшли золото, що спровокувало знамениту Золоту лихоманку. Згодом видобуток золота на Алясці багаторазово окупив ті самі 7,2 мільйона доларів. А у другій половині XX століття, у 1968, на родовищі Прудо-Бей було відкрито гігантські запаси нафти, які принесли економіці США сотні мільярдів доларів.
Але справжня цінність Аляски вимірюється не лише барелями чи унціями. За умов усесвітніх кліматичних змін та танення арктичних льодів, Північний морський шлях стає новою глобальною транспортною артерією. Аляска забезпечує Сполученим Штатам статус арктичної держави та місце в Арктичній раді. Берингова протока, ширина якої між американським островом Малий Діомід та російським островом Великий Діомід становить лише близько 3,8 кілометра, є однією з найважливіших стратегічних точок на планеті.
У контексті сучасного геополітичного протистояння, коли мілітаризація Арктики досягла безпрецедентного рівня з часів Холодної війни (а чинний президент США ще й хоче залучити сюди данську Гренландію), наявність Аляски у складі США є критичним фактором стримування амбіцій авторитарних режимів у регіоні. Американські системи раннього попередження про ракетний напад, бази винищувачів 5 покоління та глибоководні порти на Алясці формують непробивний щит Північної Америки.
Тож із перспективи 2026 року продаж Аляски у 1867 має вигляд не просто дивної фінансової транзакції, а одного з найвизначніших поворотних моментів в історії людства. Адже Америка придбала територію, яка сьогодні є наріжним каменем глобальної безпеки та економічної могутності США. І ті російські публіцисти XIX століття, які кричали про "ганьбу", таки мали рацію, хоч і вони не уявляли справжніх масштабів цієї ганьби.