Це перевертає уявлення про кельтів: сенсаційне відкриття на річці Майн спантеличило археологів

Біля річки Майн, поблизу мосту Віллігіс, робітники випадково натрапили на залишки монументального інженерного комплексу. Дослідження фахівців Баварського державного управління охорони пам’яток (BLfD) підтвердили: вік масивних дубових колод сягає періоду між 372 та 352 роками до нашої ери, розповідає Heritage daily. Знахідка датується залізною добою і наразі не має аналогів за рівнем збереженості в усій Німеччині. 

Ювелірний підйом чвертьтонних велетнів 

Вологий прирічковий ґрунт без доступу кисню спрацював як ідеальний природний саркофаг. Завдяки цьому деревина віком понад 2400 років практично не зотліла: на балках досі чітко видно відбитки кельтських тесел та сокир. 

Нова археологічна загадка / Фото Björn Friedrich

Процес порятунку реліквій вимагав місяців підготовки: 

• кожну дубову балку довжиною від 3 до 4 метрів і вагою до 250 кілограмів археологи вручну від'єднували від загального каркаса в багнюці;
• після вилучення підйомними кранами деревину негайно очищають і поміщають у спеціальні вологозахисні бокси, щоб колоди не розсипалися на повітрі;
• усі елементи пройдуть повне 3D-лазерне сканування для детального аналізу кельтських теслярських з'єднань, після чого частина конструкції стане експонатом місцевого музею Стіфтсмузей. 

Кельтський річковий хаб чи оборонний форпост? 

Конструкція споруди вражає інженерною складністю: вона поєднує масивні стіни сухої кам'яної кладки з міцним каркасом із важкого дуба. З боку русла річки Майн науковці відкрили простору дерев'яну платформу. Це дає підстави вважати, що понад два тисячоліття тому тут функціонував повноцінний річковий порт або перевантажувальний термінал, де швартувалися торговельні човни з товарами. 

За іншою робочою версією, споруда слугувала укріпленим, захищеним в'їздом, який з'єднував водну артерію з укріпленим поселенням на пагорбі. 

Масштаб, що вражає навіть сучасних інженерів 

Зведення такого об'єкта посеред болотистого берега вимагало колосальної організації праці. Дослідження показали, що столітні дуби рубали та первинно обробляли у віддаленому гірському масиві Шпессарт, після чого сплавляли Майном до будмайданчика. Камінь для стін також доставляли здалеку.

Знахідка доводить: 2500 років тому на території сучасного Ашаффенбурга існував потужний торговельний і ремісничий центр кельтів, здатний реалізовувати надскладні інфраструктурні проєкти задовго до приходу римлян. Дослідження тривають, і науковці очікують на результати нових радіовуглецевих та ґрунтових аналізів.