Біля річки Майн, поблизу мосту Віллігіс, робітники випадково натрапили на залишки монументального інженерного комплексу. Дослідження фахівців Баварського державного управління охорони пам’яток (BLfD) підтвердили: вік масивних дубових колод сягає періоду між 372 та 352 роками до нашої ери, розповідає Heritage daily. Знахідка датується залізною добою і наразі не має аналогів за рівнем збереженості в усій Німеччині.

Ювелірний підйом чвертьтонних велетнів

Вологий прирічковий ґрунт без доступу кисню спрацював як ідеальний природний саркофаг. Завдяки цьому деревина віком понад 2400 років практично не зотліла: на балках досі чітко видно відбитки кельтських тесел та сокир.

Нова археологічна загадка / Фото Björn Friedrich

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на 

Процес порятунку реліквій вимагав місяців підготовки:

  • кожну дубову балку довжиною від 3 до 4 метрів і вагою до 250 кілограмів археологи вручну від'єднували від загального каркаса в багнюці;
  • після вилучення підйомними кранами деревину негайно очищають і поміщають у спеціальні вологозахисні бокси, щоб колоди не розсипалися на повітрі;
  • усі елементи пройдуть повне 3D-лазерне сканування для детального аналізу кельтських теслярських з'єднань, після чого частина конструкції стане експонатом місцевого музею Стіфтсмузей.

Кельтський річковий хаб чи оборонний форпост?

Конструкція споруди вражає інженерною складністю: вона поєднує масивні стіни сухої кам'яної кладки з міцним каркасом із важкого дуба. З боку русла річки Майн науковці відкрили простору дерев'яну платформу. Це дає підстави вважати, що понад два тисячоліття тому тут функціонував повноцінний річковий порт або перевантажувальний термінал, де швартувалися торговельні човни з товарами.

За іншою робочою версією, споруда слугувала укріпленим, захищеним в'їздом, який з'єднував водну артерію з укріпленим поселенням на пагорбі.

Масштаб, що вражає навіть сучасних інженерів

Зведення такого об'єкта посеред болотистого берега вимагало колосальної організації праці. Дослідження показали, що столітні дуби рубали та первинно обробляли у віддаленому гірському масиві Шпессарт, після чого сплавляли Майном до будмайданчика. Камінь для стін також доставляли здалеку.

Знахідка доводить: 2500 років тому на території сучасного Ашаффенбурга існував потужний торговельний і ремісничий центр кельтів, здатний реалізовувати надскладні інфраструктурні проєкти задовго до приходу римлян. Дослідження тривають, і науковці очікують на результати нових радіовуглецевих та ґрунтових аналізів.