Підводна річка в Чорному морі – унікальний феномен: вона має річище, береги й навіть водоспад
Річка на дні моря звучить як щось із фантастики. В Чорному морі справді існує потужний підводний потік, який рухається окремим каналом уздовж морського дна й за масштабом може конкурувати з найбільшими річками планети.
Він виникає через те, що солоніша й щільніша вода надходить із Мармурового моря через Босфор у менш солоне Чорне море. Важча вода опускається до дна і продовжує рухатися окремою течією, пише Еconomic times.
За оцінками дослідників, цей потік переносить близько 22 тисяч кубометрів води за секунду. Це приблизно вдесятеро більше за середню витрату Рейну і відповідає масштабам десяти найбільших річок Землі. Насправді перед нами щільнісна донна течія, яка в окремих рисах дуже нагадує річку, але поводиться трохи за іншими законами.
Як на дні моря взагалі може утворитися "річка"?
Головна причина – різниця в солоності та щільності води. Вода, що потрапляє до Чорного моря через Босфор, солоніша за навколишню. Через це вона важча й опускається до морського дна. Замість того щоб одразу повністю змішатися з чорноморською водою, вона рухається вздовж дна окремим потоком.
Саме такі явища науковці називають щільнісними донними течіями. Під час руху вода проходить через сформовані на дні канали й переносить осад. На окремих ділянках головний канал може сягати приблизно 1,3 кілометра завширшки
22 тисячі кубометрів води щосекунди рухаються вздовж дна Чорного моря окремою течією / Фото unsplash
З боку така система справді нагадує річку: є чіткий канал, вигини та потік, який рухається в певному напрямку. Саме звідси й походить популярна назва "підводна річка". Однак дослідження показали, що аналогія має межі. Рух води всередині таких каналів відрізняється від течії звичайних річок на суші.
Наприклад, вода всередині чорноморської течії може рухатися по спіралі. У вигинах каналу напрямок цього руху відрізняється від того, який спостерігають у наземних річках.
Чому чорноморський потік такий важливий для науковців?
Його головна цінність у тому, що це активна природна система, яку можна досліджувати безпосередньо. Подібні канали існують у багатьох частинах океанічного дна, але потужні донні течії часто виникають нерегулярно, тому спостерігати їх у момент руху складно.
У Чорному морі науковці отримали можливість запускати апаратуру безпосередньо всередину потоку й вимірювати його швидкість та структуру. Так дослідники з'ясували, що великі щільнісні течії можуть самоорганізовуватися: турбулентність усередині них не просто хаотично перемішує воду, а допомагає сформувати стійкий потік, здатний рухатися на великі відстані.
Це важливо і з практичного погляду. Подібні течії переносять величезні обсяги води та осаду й можуть впливати на морське дно та інфраструктуру, прокладену на ньому, зокрема підводні кабелі й трубопроводи. Тому підводна "річка" Чорного моря цікава не лише своєю незвичайністю. Вона є природною лабораторією, яка дозволяє побачити процеси, що відбуваються в глибоких морських каналах по всьому світі.