16 листопада, 06:30
2

"Під білий вельон, під хустку": що насправді означають слова з пісні "Горіла сосна, палала"

"Під білий вельон, під хустку" – ці слова звучать у весільній пісні "Горіла сосна, палала". Вельон – це назва фати, весільного покривала нареченої. У пісні його згадують у момент прощання з дівуванням.

В українському традиційному вбранні існував і головний убір із довгого полотна, яке обвивали навколо голови, – намітка. Вона могла сягати кількох метрів, а спосіб її пов’язування змінювався залежно від місцевості. 

Що означає слово "вельон"? 

Вельон – діалектна назва фати, саме таке значення має слово з відомої весільної пісні. У літературних прикладах ним також називають біле покривало, яке доповнює шлюбне вбрання нареченої, зазначає Діана Антоняк у Тікток. Вельон могли поєднувати з весільним вінком. Зокрема, на Поділлі він поширювався разом із вінками зі штучних квітів, виготовлених із воску та парафіну. До початку XX століття таке поєднання вже було відоме в багатьох місцевих селах. 

Щемливі традиції / Фото Unsplash 

Поява фати в сільському весільному вбранні не має однієї дати для всієї України. На Поділлі запозичення цієї моди почалося ще в XIX столітті, тож обмежувати її історію лише 1920-ми роками було б неточно. 

Для чого жінки обвивали голову кількома метрами полотна?

Для намітки використовували довгий вузький відріз тканини, переважно лляної. Його пов’язували поверх очіпка або спеціальної основи для зачіски. Це був головний убір заміжньої жінки, а не лише весільна прикраса. Довжина полотна могла сягати п’яти метрів. 

Значення давніх весільних традицій: дивіться відео

Полотно вкладали складками, обводили навколо голови, а кінці розташовували по-різному. Намітка могла поєднуватися з хусткою, утворюючи складний головний убір. Навіть у межах одного регіону існували різні способи її пов’язування. 

Збережені речі дозволяють побачити, скільки тканини для цього використовували. Наприклад, намітка з Рівненщини кінця XIX – початку XX століття в етнографічній колекції має довжину 328 сантиметрів і ширину 41 сантиметр. Її виткали з лляного полотна та прикрасили геометричною вишивкою червоними, білими й синіми нитками. У розгорнутому вигляді це понад три метри тканини, які майстриня пов’язування мала вкласти в головний убір.

Пов'язані теми: