На Чернігівщині 17 тисяч років тому люди жили серед мамонтів: навіщо палили їхні кістки

Сліди такого зимового табору збереглися на стоянці "Бужанка 2" у межах сучасного Мезинського національного природного парку. Люди зупинялися тут приблизно 17 – 18 тисяч років тому, а культурні шари настільки добре вціліли, що археологи можуть відтворювати окремі деталі їхнього щоденного життя, – пише Суспільне. 

Одна з таких деталей буквально пролежала під землею тисячоліття. Під великим фрагментом кварциту дослідники виявили давнє вогнище. За словами історика Євгена Осадчого, воно "не бачило світла 17 тисяч років". Та найбільше про життя людей на цьому місці розповідають не окремі красиві артефакти, а те, що вони залишили після звичайних побутових справ. 

Як кістки мамонтів стали для людей і будівельним матеріалом, і паливом? 

"Бужанка 2" була зимовим табором. Тут археологи зафіксували вогнища, господарські ями та житла, для спорудження яких використовували кістки мамонтів, – повідомляє Національна академія наук України. Мамонтові кістки мали й інше, значно практичніше застосування. 

Дивовижні факти про мамонтів на Чернігівщині / Фото unsplash

У залишках одного з вогнищ науковці знайшли багато обпалених кісток тварин, причому значна частина належала мамонтам. Деревини у тогочасному середовищі бракувало, тому кістки ставали додатковим паливом. 

Це кістки мамонта, ну, скоріш за все, мамонта, бо більшість з них якраз йому і належить, які первісні люди використовували в якості палива для вогнища, 
– зазначила науковиця Аліна Ступак.

Це підтверджує й окреме наукове дослідження стоянки за результатами розкопок 2025 року. Його автори встановили, що більшу частину фауністичної колекції становили обпалені кістки, які використовували як основне паливо дослідженого вогнища. 

Серед цих залишків переважали кістки шерстистого мамонта. Люди використовували мамонтів і значно тонше. Серед знахідок є голка для шиття, виготовлена з бивня мамонта. Археологи також виявили уламок намистини, фрагменти кісток із вохрою, кам'яні та крем'яні знаряддя, наконечники й скребки. Вохра могла мати різне призначення. 

Дмитро Ступак припускає, що нею могли розмальовувати себе, хоча називати це однозначно косметикою чи частиною ритуалу науковці не можуть. На стоянці знайшли й кістки, на яких збереглися сліди цього природного пігменту. 

На яких мамонтів могли полювати мешканці Чернігівщини? 

Знахідки на "Бужанці 2" дещо змінюють звичний образ мисливця льодовикового періоду, який зі списом виступає проти величезного дорослого мамонта. Серед решток цих тварин на стоянці багато належать дитинчатам. У науковій роботі, присвяченій "Бужанці 2", дослідники зазначають, що серед мамонтових кісток з усіх досліджених шарів переважають рештки молодих особин. Знайдено навіть рештки новонародженого мамонтеняти. 

Досить багато решток належать мамонтеняткам дитячого віку до трьох років, 
– розповіла Аліна Ступак. 

Науковиця припускає, що мисливці могли обирати менших тварин, а не щоразу намагатися вполювати дорослого мамонта. Це залишається версією, а не доведеним сценарієм кожного полювання. Мамонти були не єдиними великими тваринами поруч із людьми. 

Тут знайшли рештки вовка, бурого ведмедя, копитних, а під час польового сезону 2026 року – ще й зуб давнього бізона. Для цієї частини Чернігівщини такий вид на стоянці зафіксували вперше. За словами Дмитра Ступака, Подесення приваблювало давніх людей ресурсами. 

На "Бужанці 2" археологи зафіксували три окремі горизонти заселення, тобто люди поверталися на це місце щонайменше тричі. Загалом за роки досліджень тут зібрали понад три тисячі артефактів і кісток. Сама стоянка відкрилася майже випадково лише у 2003 році. Під час розчищення ґрунтової дороги трактор вигорнув кістку мамонта. Коли Дмитро Ступак приїхав оглянути місце, на поверхні вже були помітні кремінь і обпалені кістки. Так під звичайною дорогою знайшли місце, куди люди поверталися ще наприкінці льодовикової доби.