Історія гідності: Друга світова війна – криваві шість років
Друга світова війна – криваві шість років, в яких українські землі виступили захисним щитом імперії, а наш народ поставили у перші лави фронтової лінії.
6 років і близько чотирьох мільйонів чоловіків, що більше не повернулися додому. А якщо врахувати загиблих від хвороб, голоду і депортацій, то ця цифра сягне 14 мільйонів, кожен четвертий українець. З усіх солдатів, яких призвали влітку 1941 року, по закінченню війни повернулися лише 3 %. Але й тим щасливцям невідомо куди було повертатись.
Жодна країна Європи не зазнала такого руйнування, як Україна. 700 міст стерті з лиця землі, як і 28 тисяч сіл, 250 з них були спалені разом з їх мешканцями, зруйновано 80 % промислових підприємств. Точні цифри – у закритих архівах Росії. Змінився й етнічний склад населення – якщо в 1939 році у УРСР проживало 9 % росіян, то після війни їх було вже 16.
Війну все ж виграли, значною мірою життями українців, чиї втрати становили 40 % від загальних людських втрат СРСР. Наддорога ціна перемоги. І доки будинки й заводи відбудовувались, а люди стійко тіснились в бараках та комуналках, українське село отримало ще один удар. До всіх лих додалась ще й засуха, через яку вродило в 3,5 рази менше хліба. Тим не менше, Москва й далі вимагала нереальні плани хлібозаготівлі. Знесилені хлібороби писали навіть Хрущову.
Чи не найбільшим здобутком України у Другій світовій стало об'єднання наших земель кордонами однієї держави. Вперше за багато століть. Заслуга наших дідів. Знаючи ціну, збереження цих кордонів – обов'язок теперішнього покоління.
Далі – дивіться у відеосюжеті.