Кампанія проти Лещенка підтримана фігурантами його розслідувань, – Гацько

Слід віддати належне співголові партії "ДемАльянс" Василю Гацьку: він добре тримає удар. Не далі як у липні його політсила поповнилася "свіжою кров’ю" та "молодими обличчями", а вже на початку вересня один з новоприбулих – Сергій Лещенко – став фігурантом "квартирного скандалу". Гацько сподівається обернути цей мінус на плюс, адже якщо Лещенко доведе свою невинуватість, його вороги будуть присоромлені. А в тому, що руки Сергія "нічого не крали", Гацько не сумнівається. У "демальянсівців" зараз вистачає клопоту і без Лещенка та його нерухомості: вони ударними темпами розбудовують партію. Але життя пише свої сценарії, на які доводиться зважати.

Пане Василю, в одному з інтерв’ю ви зазначили, що не бачите в історії з квартирою Лещенка трагедії. Навпаки: для партії "ДемАльянс" це шанс проявити відкритість. Справді думаєте заробити на цьому дивіденди?

Почнемо з того, що кампанія, яка зараз проводиться проти Лещенка, підтримана передусім фігурантами його журналістських розслідувань, а також тих викриттів, які він робив, вже будучи народним депутатом. Наше завдання на сьогодні – довести, що для нашої команди ані прозорість, ані відкритість, ані підзвітність не є просто декларацією. Так вже склалося, що події довкола Лещенка стали каталізатором певної суспільної дискусії, помноженої на дискредитацію, мета якої – скомпрометувати не тільки Сергія, а й всі зусилля по боротьбі з корупцією. Тому наше завдання зараз – продемонструвати новий стандарт української політики.

І все таки щодо квартири...

Не хотілось би коментувати цю ситуацію, бо, врешті-решт кожен сам визначає, де йому жити. Єдине, що Сергію слід було зважати на те, що кожен крок його як політика автоматично стає предметом обговорення та оцінювання. Водночас Сергієм зроблено чимало речей, які досі лишаються неприйнятими в українському політикумі. По-перше, це неприховування свого майна – він купив житло та зареєстрував на себе. По-друге, готовність відповідати на будь-які запитання, зокрема, й ті, що ставлять йому опоненти. По-третє, він сам виявив ініціативу та звернувся до антикорупційних органів, чим поставив своїх недоброзичливців у доволі незручне становище. Тому, відповідаючи на ваше запитання: так, я вважаю, що ця ситуація може піти нам в плюс – і не тому, що ти так запланували, а в силу політичної короткозорості ворогів Лещенка.

Якщо все так, як ви кажете, чому Лещенко призупинив своє членство в правлінні "ДемАльянсу"?

Сергій розуміє, що зараз він буде мішенню для ударів з боку опонентів. Тому він і пішов на цей такий крок, котрий дозволяє відповідальність за вчинок, що жваво обговорюють у суспільстві, перекласти виключно на себе, а не на партію в цілому. Це цілком європейська практика – вчиняти саме так у подібний ситуаціях. Бо коли здійснюється розслідування, а довіра до політика "ставиться на паузу" (до з’ясування всіх обставин), то, щоб не завдати шкоди партійній інституції, він тимчасово призупиняє в ній членство. Ми це рішення Сергія цілком підтримали.

Фото interns.org.ua

До речі, про партію. Що було вами зроблено за останні два місяці – з моменту липневого з’їзду "ДемАльянсу"? Скільки прихильників вдалося навернути і як просунутися у партбудівництві?

Ми поставили перед собою непросте завдання – підготувати партію для того, щоб вона прийняла на себе управління країною. Звідси й тактичні цілі: формування команди, підготовка кадрів для роботи у виконавчій владі, кристалізація планів щодо того, що саме робитиме партія, коли здобуде владу, акумуляція ресурсів тощо. Тому перші два місяці ми використали здебільшого для просування по цих напрямках.

Перейняти на себе управління країною – мета амбітна. Як думаєте цього досягти?

Ми розуміємо, що єдиною перевагою "ДемАльянсу" будуть люди, оскільки ми не можемо конкурувати з олігархічними проектами ані в плані ресурсів, ані в доступі до медіа. Ще нюанс. Нам доведеться конкурувати з опонентами на тлі колосальної зневіри українського суспільства. Відтак зараз ми провадимо регіональний тур, мета якого – залучення людей до спільної з "ДемАльянсом" роботи. Плюс триває підготовка програмних документів: біля 300 експертів зголосилися допомогти в цьому плані, аби нам було, з чим вийти до людей.

Пане Василю, хотілося би більше конкретики. Чим саме ви доведете, що ви – найкращі?

По-перше, ми є саме партією, а не тимчасовим політичним проектом. По-друге, в нас є те, чого не може запропонувати жодна інша партія – це підзвітність та прозорість. Третій момент: ми спираємося на тісний контакт з виборцем. Якщо подивитися на останні соціологічні опитування, то всі вони свідчать про те, що політичні партії не представляють інтереси громадян. Партії сьогодні не виконують свої обіцянки, не пропонують реформи, не збирають разом однодумців, не готують лідерів для країни. Це означає, що вони не здійснюють роботи ані програмної, ані командної. Вочевидь, й мотивації відповідної такі партії не мають, якщо створюються вони виключно як технологічний проект.

Але тут проблема не лише в партіях, але й в самих українцях, які в більшості своїй мають дуже коротку пам'ять. І це дозволяє політичним шулерам обманювати їх знову і знову. Той самий зміст, ті самі люди, ті самі практики загортаються у нову обгортку і продаються. І не тільки продаються, але й купуються – ось це головне. Тож якщо ми хочемо змін, маємо вимагати активності й від себе самих.

Щодо короткої пам’яті українців – маєте рацію. Але через відсутність вибору "купувати" доводиться те, що є...

Саме тому нам потрібні зараз кілька засадничих речей. Перше: поява нових справжніх партій. Не однієї, а багатьох. Тому що суспільство має попит і на нових лівих, і на нових центристів, і на нових правих. Але справжніх лівих і справжніх правих! Бо соціум має різні інтереси та потреби, які мають бути задоволені. Другий фактор – це зміна правил виборчої гри, бо сьогоднішні правила не лишають нам шансу на оновлення. Ті, хто нині при владі, розуміють, що за виконання цієї умови у них не лишиться шансів, саме тому вони й чинять такий опір новаціям. Хоча свого часу і Тимошенко, і Порошенко, і Яценюк обіцяли як відкриті списки, так і ліквідацію мажоритарної системи (при цьому обіцяли не тільки виборцям, а й міжнародним партнерам), проте так нічого й не зробили в цьому напрямі.

Ще один чинник – це участь громадян у політиці. Сьогоднішній формат відштовхує громадян від політики: для них вона залишається засобом обслуговування олігархів та інструментом корупційних діянь. Але жодних змін не відбудеться, якщо нам не вдасться знайти ключ до того, щоб залучити людей (хороших людей!) до політики. Ми маємо вийти за межі звичного простору, і це стосується всіх інституцій, які здатні працювати на зміни. Взяти хоча б елементарне – об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Для мене особисто ОСББ – це не труби і не гаряча вода, а вміння домовлятися та використовувати інструменти демократії для ухвалення спільних рішень. І тут є колосальна проблема, бо, коли я ставлю запитання молодим політикам, чи створили вони ОСББ в своєму будинку, то виявляється, що ні – не створили чи не є його членами. А як вони можуть створювати політичні партії, якщо не здатні домовитися в межах одного будинку? Бо саме так формуються практики, а не демагоги.

Фото dem-alliance.org

Даруйте, але ви і ваші соратники самі не змогли домовитися влітку цього року, коли очікувалося, що об’єднавчий процес буде ширшим. У підсумку ж Саакашвілі пішов своїм шляхом, Сакварелідзе та його група – своїм, "ДемАльянс" зібрався окремо. Як ви це прокоментуєте?

Повірте, те, що вдалося зробити "ДемАльянсу" в липні, вже є великим досягненням. Це не завершення об’єднання, а тільки перший крок. Це сигнал суспільству, що в його лавах таки є люди, здатні домовлятися. І оскільки процес лише розпочато, я не схильний до критичних оцінок з приводу того, що щось не відбулося. Всьому свій час. Який, можливо, ще не настав для того ж Саакашвілі. Тим паче, що Саакашвілі наразі пов'язаний із виконавчою владою плюс є фактор Грузії, де скоро вибори, плюс, можливо, іще якісь поважні причини. Не обов’язково всім опинитися в одній партії, значно важливіше йди на вибори однією командою. А це може бути як злиття в одну політичну партію, так і формування спільного списку. У на час ще є, і ми обов’язково продовжимо та завершимо об’єднання демократичних сил. Хоча таке єднання не має обмежуватися тільки "ДемАльянсом" та групою грузинів, нам необхідно залучити всі здорові сили. І старт цьому вже дано. Скажу так: сідаючи за стіл переговорів з партнерами, я намагався уникнути ситуації, коли на виході нас би чекала ще більша кількість партій, аніж перед початком перемовин.

Я розумію, що ви декларуєте колективне лідерство, але з появою в "ДемАльянсі" колишніх медійників та суспільних активістів – Лещенка, Найема та Заліщук – ваша партія почала асоціюватися здебільшого саме з цією яскравою трійкою. Не ображайтеся, але навіть ваше ім’я відійшло на другий план. Старожили партії не відчувають дискомфорту через таку ситуацію?

Звісно, ні. Ми абсолютно чітко усвідомлювали, що таке об’єднавчий процес, і проходив він за нашим сценарієм. Єднання для того й замислювалося, щоби люди, котрі володіють власним політичним капіталом, дали поштовх для розвитку партії. Перший етап дозволив нам впритул наблизитися до вищої ліги, а тепер час туди увійти, хоча для цього слід ще добряче попрацювати. Тож ніяких непорозумінь у зв’язку з тим, що хтось має більшу публічність, для нас не було. Бо це – можливості для розвитку партії. До того ж, якщо ми ставимо перед собою високі цілі, то всілякі особисті амбіції мають відійти на другий план, бо інакше ми нічого не досягнемо. Та й крім того, конкуренція всередині партії дає прекрасний поштовх для особистого росту.

Припустимо, що дострокові парламентські вибори все ж відбудуться, а станеться це, вочевидь, навесні (бо раніше вже не встигнути). Вам не забракне часу для реалізації ваших цілей? Ви встигнете мобілізуватися для подолання прохідного бар’єру?

Ми так завдання не ставимо. Потрібно не долати прохідний бар’єр, а перемагати. Для забезпечення швидких та якісних змін в країні просто контролювати владу в парламенті не достатньо. Не достатньо критикувати її за корупцію та неефективність і навіть не достатньо пропонувати альтернативні рішення. Ми розуміємо, в якому ще не структурованому стані знаходиться прогресивна демократична частина українського політикуму. Ті, хто нині при владі, цілковито втратили довіру народу, тому на початок кампанії знаходитимуться у значно гіршому стані, аніж ми. За винятком, хіба що, тих ресурсів, яких ми не маємо. Однак в силу того, що поле довіри між виборцем і партіями, що зайшли до парламенту на хвилі Майдану, спалено, перед нами відкрита можливість гідно перемагати у конкурентній боротьбі. Потрібно консолідувати людей для цього, ось у чому полягає головне завдання.

Читайте також: Лідер "ДемАльянсу" не проти одностатевих родин в Україні