Плесень, сырость и нехватка кроватей: украинские заключенные лишены базовых условий жизни

Тоді ще частину ув'язнених перевели в сусідні установи. Однак навіть єдиний чинний корпус ледве "дихає" та є вкрай переповненим.

У якому стані СІЗО Херсона

Наразі у Херсонському слідчому ізоляторі утримують 427 осіб при ліміті у менше ніж 300 людей. Зважаючи на це, ув'язнені фактично співіснують один в одного на головах і позбавлені базових умов життя.

На кожну особу в ізоляторі виділено менше ніж 2 квадратних метри. Ліжка там розміщені у 3 яруси, а хворих арештантів лікують у загальних камерах, адже стаціонарне відділення взагалі відсутнє.

Крім того, стало відомо, що засуджених змушували до безоплатної праці, а деякі не отримали доплату за роботу у нічний час. Це лише факти однієї з останніх перевірок українських СІЗО.

Умови в Херсонському слідчому ізоляторі / Фото Офісу генпрокурора

Про що свідчить перевірка

Ви, напевно, чули про амбітну реформу пенітенціарної служби від Мін'юсту, про платні камери підвищеного комфорту, про консервацію установ відбування покарань і їх продаж на аукціонах, які мали б приносити прибуток.

У рамках цієї реформи кількість ув'язнених дійсно зменшилася, тому з'явилася можливість продати деякі колонії та СІЗО. Однак чому в деяких місцях несвободи люди й досі не мають життєво необхідного, мінімального простору, а базові умови життя – нечувана розкіш?

Згідно з аналізом Харківської правозахисної групи, існує тотальне недофінансування тюрем і СІЗО на покращення умов утримання. Зазвичай колонії отримують менше ніж 5% від суми, яку вони запитують. Наприклад, у 2020 році "Божківська виправна колонія" просила 1,5 мільйона гривень на термінові ремонти, а отримала лише 63 тисячі гривень. Дуже показова історія.

Узнайте больше Украинским заключенным разрешили хранить шприцы и презервативы

Чого не вистачає в'язням

Харківські правозахисники повідомляють, що в деяких українських колоніях засудженим бракує навіть індивідуальних ліжок, тож вони змушені спати по черзі. Водночас пліснява, сирість, жахливі туалети й брак рукомийників – це постійні супутники ув'язнених.

У СІЗО маємо ще гіршу ситуацію. За даними міністра юстиції Дениса Малюськи, їх фінансують ще менше ніж колонії. Грошей не вистачає навіть на постіль. Якщо ремонти деколи й проводять, то часто коштом людей, яких там утримують.

У колоніях засудженим бракує елементарних речей / Фото Офісу генпрокурора

Нагадаю, що в СІЗО перебувають люди, щодо яких не винесено остаточний вирок. Тобто їхню вину взагалі ще не доведено.

Якою може бути справжня мета реформи

У Мін'юсті переконані, що ситуацію мали б виправити продаж законсервованих установ та функціонування платних камер. Однак з 27 уже не чинних колоній нещодавно продали лише одну, адже охочих придбати тюрми майже немає.

Крім того, за даними Харківської правозахисної групи, більша частина об'єктів на продаж перебувають в економічно привабливих зонах. Зокрема, мовиться про передмістя Харкова, Львова, а також про центр Одеси. Відбір цих будівель базувався не за критерієм їхньої аварійності, а за оцінками вартості майна та можливості продажу.

Таким чином, справжньою метою реформи може бути розпродаж цілком придатних для використання будівель, а не покращення умов відбування покарань засудженими.

Щодо платних камер теж є питання. Така практика підпадає під поняття дискримінації за майновим станом. Якщо в арештантів є гроші, вони житимуть у пристойних камерах, а якщо ж ні, то на них чекають жахливі умови у переповнених камерах зі цвіллю, брудом і діркою замість туалету.

Такі платні послуги радше нагадують комерційне підприємство, де СІЗО офіційно заробляють на майновій нерівності ув'язнених.

Щодо платних камер є певні питання / Фото Офісу генпрокурора

Успіх цього експерименту визначатиме сума грошей, зароблених від платних камер. Тому тримати під вартою більш заможних арештантів довше, вочевидь, буде вигідно. Тож, чи призведе оптимізація від Мін'юсту до покращення умов ув'язнених – поки є великі сумніви.

Ще одна проблема – медобслуговування

Окреме, вкрай гостре питання – медичне обслуговування ув'язнених. Тут можемо констатувати й брак обладнання та медикаментів й серйозну нестачу медиків. Під час моніторингів ув'язненні найбільше скаржилися саме на медицину.

Хворі впродовж тривалого часу чекають на огляд лікаря, без якого годі й казати про призначення хоча б мінімального лікування. Їм пропонують купувати ліки за власний кошт, потрібні як для проведення операцій, так і для консервативного лікування.

Нерідко засуджені самі роблять собі перев'язки, а базові санітарні норми в період карантину залишалися радше на папері. 

Як можна покращити становище

Недофінансування, безвідповідальність і байдужість до життя ув'язнених призвели до катастрофічного порушення прав людини у місцях несвободи. Це необхідно негайно виправляти. Насамперед потрібно:

• покращити умови утримання в'язнів шляхом правильної оптимізації та залучення додаткових коштів;
• встановити дисциплінарну відповідальність за істотні порушення прав ув'язнених;
• забезпечити належне медичне обслуговування;
• передати систему тюремної медицини у підпорядкування Міністерства охорони здоров'я, а не Мін'юсту. 

Медициною мають займатись медики, а не юристи, логічно? Натомість в Україні тюремною медициною досі опікується Мін'юст. Чому? Запитання, на яке немає відповіді.

У тюрмах порушують права людей / Фото Офісу генпрокурора

К теме Только шлют "отписки": Россия не оказывает медпомощи заключенным украинцам

Держава має гарантувати базові права

Проблеми в'язнів не мають залишатися лише проблемами самих ув'язнених та їхніх родичів. Держава взяла на себе функцію виправити цих людей, позбавивши їх свободи. Не звертати увагу на їхні проблеми – це втеча від відповідальності та нехтування своїми обов'язками.

Щоб ці люди, вийшовши уже на свободу, стали гідними членами суспільства, необхідно зрозуміти важливість їхньої ресоціалізації.

Натомість умови, у яких вони наразі живуть, лише ламають людину, знищують її гідність, бажання до змін і не сприяють жодним позитивним змінам. Зважаючи на це, для всіх без винятку держава має гарантувати базові, належні умови життя.