"Код: Залізна кора": Камбербетч рятує світ

"Цікаво, як він схуд?" – вже звично чути подібне на виході з кінозалу, якщо на екрані відбулася зовнішня трансформація героя.

Не пропустіть Найочікуваніші фільми березня в кінотеатрах

Шкода, що мало хто обговорює внутрішню. Бо Бенедикту Камбербетчу у фільмі The Courier (в російському прокаті – "Игры шпионов", в українському – "Код: Залізна кора") – вдалася і та й інша.

Герой Камбербетча в російській в'язниці і трансформація Бейла для "Машиніст" – ось кому найчастіше згадують втрату ваги

Попри присутній сценарний й візуальний пафос, холодна війна – мабуть, ідеальна тема для нашого часу. Поляризація зростає, словосполучення "світовий порядок" скоріше викликає насмішку, єдина відмінність – світом більше не правлять ідеології. На зміну прийшли гібридні війни, конфлікти на ґрунті релігійних відмінностей або різниці бізнес-інтересів.

Кадр із фільму / Фото facebook.com/courierthemovie

Театр у кіно?

Сюжет фільму ви з легкістю знайдете у Вікіпедії, тому краще зайнятися оцінкою того, що показав режисер Домінік Кук. У Британії він найбільше відомий керівництвом королівського театру Royal Court і роботою над серіалом "Порожня корона" (BBC). До речі, там Камбербетч грав короля Річарда III, допомагаючи переосмислити одну з найвідоміших трагедій Шекспіра. Тому, вибір актора для нового проєкту можна зрозуміти.

Та й стиль самого фільму іноді видається театральним. Мені здалося, що я не бачила жодного "екшн-руху" камери на 360 градусів. Багато сцен "упаковані" в чіткі плани, обмежені як в класичному "театрі з трьома стінами".

Мир, дружба, балет

Всі погані персонажі тут однозначно негідники, всі представники системи – типові кати. Єдиний, кого виводять із системи (точніше, він робить це самостійно) – це радянський шпигун Олег Пеньковський, якого зіграв грузинський актор Мераб Нінідзе. Саме його гра якісно виділяється в першій половині картини й витягує тривале роз'яснення, хто і на чиєму боці.

Нінідзе у ролі "зрадника революції" / Фото facebook.com/courierthemovie

Думаю, вводити глядача в історію можна було і сміливіше. А ось внутрішня трансформація героя Камбербетча – комерсанта і простачка Гревілла Винна, про яку ми згадували на початку, починає вимальовуватися десь після першої години. Тут з'являється і мотив дружби – напевно, є щось англійсько-джентльменське в прагненні відстояти цей наратив на тлі всім відомих феноменів доносів, зради й сервільності партійних верхівок.

Кульмінацією співпереживання двох героїв стала сцена на балеті "Лебедине озеро". Радянський шпигун готувався до втечі, яку допомагав організувати британець Вінн за підтримки ЦРУ. Герой Камбербетча плаче в кінці четвертого акту балету Чайковського, а в очах Пеньковського – порожнеча рішучості й незворотності.

Рейчел Броснахен в ролі Емілі Донован / Фото facebook.com/courierthemovie

Маючи таке серйозне історичне тло, творцям дуже рідко вдавалося створити напругу. І саме це робить співпереживання майже неможливим. У деяких сценах встигаєш відволіктися на гардероб Рейчел Броснахен ("Дивовижна місіс Мейзел") або прискіпливо оглянути радянські інтер'єри у квартирі. Проте фільм можна подивитися, якщо вам захочеться познайомитися з якоюсь неймовірною історією з кризових 60-х.

Дивіться трейлер: