"Код: Залізна кора": Камбербетч рятує світ

17 березня 2021, 17:51
Читать новость на русском

Картину ніяк не назвеш шпигунським трилером. Це – історична драма. Попри сценарний і візуальний пафос, холодна війна – мабуть, ідеальна тема для нашого часу.

"Цікаво, як він схуд?" – вже звично чути подібне на виході з кінозалу, якщо на екрані відбулася зовнішня трансформація героя.

Не пропустіть Найочікуваніші фільми березня в кінотеатрах

Шкода, що мало хто обговорює внутрішню. Бо Бенедикту Камбербетчу у фільмі The Courier (в російському прокаті – "Игры шпионов", в українському – "Код: Залізна кора") – вдалася і та й інша.

Герой Камбербетча в російській в'язниці і трансформація Бейла для "Машиніст" – ось кому найчастіше згадують втрату ваги

Попри присутній сценарний й візуальний пафос, холодна війна мабуть, ідеальна тема для нашого часу. Поляризація зростає, словосполучення "світовий порядок" скоріше викликає насмішку, єдина відмінність світом більше не правлять ідеології. На зміну прийшли гібридні війни, конфлікти на ґрунті релігійних відмінностей або різниці бізнес-інтересів.


Кадр із фільму / Фото facebook.com/courierthemovie

Театр у кіно?

Сюжет фільму ви з легкістю знайдете у Вікіпедії, тому краще зайнятися оцінкою того, що показав режисер Домінік Кук. У Британії він найбільше відомий керівництвом королівського театру Royal Court і роботою над серіалом "Порожня корона" (BBC). До речі, там Камбербетч грав короля Річарда III, допомагаючи переосмислити одну з найвідоміших трагедій Шекспіра. Тому, вибір актора для нового проєкту можна зрозуміти.

Та й стиль самого фільму іноді видається театральним. Мені здалося, що я не бачила жодного "екшн-руху" камери на 360 градусів. Багато сцен "упаковані" в чіткі плани, обмежені як в класичному "театрі з трьома стінами".

Мир, дружба, балет

Всі погані персонажі тут однозначно негідники, всі представники системи типові кати. Єдиний, кого виводять із системи (точніше, він робить це самостійно) це радянський шпигун Олег Пеньковський, якого зіграв грузинський актор Мераб Нінідзе. Саме його гра якісно виділяється в першій половині картини й витягує тривале роз'яснення, хто і на чиєму боці.

Нінідзе у ролі "зрадника революції" / Фото facebook.com/courierthemovie

Думаю, вводити глядача в історію можна було і сміливіше. А ось внутрішня трансформація героя Камбербетча комерсанта і простачка Гревілла Винна, про яку ми згадували на початку, починає вимальовуватися десь після першої години. Тут з'являється і мотив дружби напевно, є щось англійсько-джентльменське в прагненні відстояти цей наратив на тлі всім відомих феноменів доносів, зради й сервільності партійних верхівок.

Кульмінацією співпереживання двох героїв стала сцена на балеті "Лебедине озеро". Радянський шпигун готувався до втечі, яку допомагав організувати британець Вінн за підтримки ЦРУ. Герой Камбербетча плаче в кінці четвертого акту балету Чайковського, а в очах Пеньковського порожнеча рішучості й незворотності.

Рейчел Броснахен в ролі Емілі Донован / Фото facebook.com/courierthemovie

Маючи таке серйозне історичне тло, творцям дуже рідко вдавалося створити напругу. І саме це робить співпереживання майже неможливим. У деяких сценах встигаєш відволіктися на гардероб Рейчел Броснахен ("Дивовижна місіс Мейзел") або прискіпливо оглянути радянські інтер'єри у квартирі. Проте фільм можна подивитися, якщо вам захочеться познайомитися з якоюсь неймовірною історією з кризових 60-х.

Дивіться трейлер: