Крупним планом. Теракотова армія Кремля

Вперше інформація про масові поховання невідомих у Ростові з'явилась у жовтні. Тоді ростовський блогер оприлюднив світлини з 54 ділянки Північного кладовища. Подалі від сторонніх очей, просто на ґрунтовій дорозі, більше сотні свіжих могил. Замість надгробків – таблички, більшість із написом "н/м" (невідомий чоловік), приблизним віком та датою смерті. Поховані переважно чоловіки 20-30 та 40-45 років, дата смерті – літо-осінь цього року, трапляються таблички з 2013 і навіть 2012 роком, але й ці могили такі ж свіжі, як решта.

У жовтні російська правозахисниця та керівник групи "Груз 200 з України в Росію" Олена Васильєва зняла в Дніпропетровську фільм про впізнання та поховання російських військових, які загинули на Донбасі. За її даними, йдеться про 3-4 тисячі російських військових, убитих на війні, яку "не веде Росія".

У ростовських похованнях вбачають "український слід"

Не дивно, що в ростовських масових похованнях почали вбачати "український слід". Начебто, могили невідомих – це могили вбитих на сході України російських військових. Російська пропаганда оперативно відреагувала на чутки й запустила маховик спростувань. І вже у 20-х числах жовтня в багатьох російських ЗМІ розміщено матеріали з коментарями чиновників.

Можливо, тему з ростовськими похованнями невідомих спустили би на гальма, якби не бажання місцевих сталкерів перевірити її достовірність. Так, 13 листопада в одній із груп соціальної мережі з'явилися фотопідтвердження масового поховання.

Один зі сталкерів розказав, що вони з товаришами не дійшли до могил у проходах на 54-ій ділянці, про які напередодні писав ростовський блогер. Тому що натрапили на нове масове поховання невідомих.

Поховання на 31-ій ділянці Північного налічує півтори сотні могил. Майже всі надгробні таблички свідчать про те, що поховані "невідомі чоловіки". Крім невідомих могил, є й іменні. Вік більшості похованих 25-35 років. Очевидець каже, що поруч із похованням розчищений пустир, ймовірно, до невідомих скоро "підселять" свіжу партію "незатребуваних" трупів.

Зв'язатись із керівниками ростовської "Служби міських кладовищ" не вдалося

Із запитанням, хто або які організації подавали заяви на виділення ділянок під поховання незатребуваних тіл на Північному цвинтарі у жовтні-листопаді 2014 року, журналісти звернулися до ростовської муніципальної казенної установи "Служба міських кладовищ", що опікується всіма цвинтарями Ростова та видає дозволи на поховання. Але зв'язатись із директором установи Іваном Запорощєнком або із його заступником Ігорем Усиком так і не вдалося.

Люб'язна працівниця "Служби міських кладовищ" пояснила, що іноземні ЗМІ повинні надсилати журналістські запити щодо отримання будь-якої офіційної інформації звичайною поштою. Але можна спробувати й електронкою, так, можливо, відповідь надійде швидше. Журналісти відправили два запити: один у "Службу міських кладовищ", інший – у Департамент житлово-комунального господарства та енергетики. Але досі, на жаль, жодної відповіді не отримали. Добру вдачу мають російські ЗМІ, з ними Ігор Усик спілкувався більш охоче. Щодо появи поховань невідомих у жовтні він дав такий коментар "Новой газете":

За три місяці ми поховали близько 3 тисяч осіб. З них 89 – незатребувані або "відмовні" трупи. Чому в один місяць 25, а в іншій 40 осіб "відмовників" – це питання не до нас. Збільшується смертність, є затримки моргу і судмедекспертизи щодо встановлення причин смерті. Спершу розтинають тих, у кого є родичі. А якщо людину привезли без документів, з місця аварії, то він може довго чекати своєї черги. Що стосується свіжих поховань незатребуваних і відмовних трупів, то з заявками на виділення ділянок під їх поховання звернулися одразу кілька організацій: обласний морг, судово-медична експертиза, СІЗО-1, лікарні № 20 та № 2 (ховали відмовних померлих немовлят), психоневрологічний диспансер, – пояснює заступник директора МКУ "Служба міських кладовищ" Ігор Усик.

Зі слів Усика зрозуміло, що: по-перше, у серпні-жовтні в Ростові-на-Дону зібрались усі безхатченки області і їх одночасно покосила невідома хвороба; по-друге, безхатченками виявилися переважно молоді чоловіки, які, на думку Усика, прекрасно вписуються у визначення "відмовні немовлята"; по-третє, з 9 цвинтарів Ростова саме на Північному поховали водночас незатребувані трупи з усіх медичних установ міста, при тому, що частина тіл чекала своєї черги на розтин 1-2 роки. У розмові з кореспондентом "Новой газети" робочий Північного цвинтаря зізнався, що подібні "плями" поховань невідомих є й на інших ділянках кладовища, але так багато і за короткий проміжок часу він бачить уперше.

Північний цвинтар знаходиться біля району "Воєнвєд"

Наче натякаючи на зв'язок поколінь, поховання знаходяться навпроти нового житлового комплексу "Суворівський", що побудувало для військових Міноборони Росії. Загалом, Північний цвинтар розташований поблизу мікрорайону "Воєнвєд". Цей район міста цікавий не тільки тим, що збудований спеціально для військових, а й двома відомими на весь Радянський союз об'єктами: 124-ю Центральною лабораторією медико-криміналістичних досліджень Міністерства оборони Російської Федераціїї й величезним трупосховищем, що з'явилися тут ще в роки проведення першої чеченської кампанії. Саме у 124-у Центральну лабораторію під час першої і другої чеченських воєн привозили на експертизу всіх загиблих бійців і звідси вже ідентифіковані тіла відправляли в різні куточки Росії. За обидві Чеченські кампаніі через лабораторію пройшло близько 4000 тіл загиблих військових.

Після низки реформ судово-медичної системи, що провело Міноборони Росії, всі лабораторії на території Північно-Кавказького військового округу були об'єднані в центр судово-медичних та криміналістичних експертиз, що підпорядковується безпосередньо Москві. У минулому, 124 лабораторія, а зараз лабораторія 522-го Центру прийому, обробки та відправки загиблих – єдина у збройних силах Росії, що має новітнє обладнання для встановлення особистості загиблого, зокрема і для генетичної експертизи.

За неперевіреними даними, через неоголошену агресію проти України Центр упізнання невідомих солдатів і морг знову запрацював на повну потужність але в таємному режимі. Журналістів і представників громадськості на територію не допускають. Як пише портал by24.org перепустки видають лише родичам загиблих, а з них своєю чергою беруть підписку про нерозголошення.

Володимир Володимирович Щербаков – екс-голова 124-ої Ростовської судово-медичної лабораторії й найдосвідченіший військовий судмедексперт Росії. Саме він керував ідентифікацією всіх невідомих військових першої і другої чеченських воєн. Володимир Володимирович розповів, як здійснювали поховання тіл неідентифікованих військових.

Тіла невпізнаних військовослужбовців, доставлені з районів бойових дій у Чечні, депонувалися і зберігалися в Ростові досить тривалий час. Зберігання тіл здійснювалося в касетних холодильних установках, розміщених в спеціально побудованому модулі ангарного типу. Поховання військовослужбовців в Ростові-на-Дону не проводилося. Після вилучення з тіл всіх необхідних об'єктів, що мали ідентифікаційну значимість, ховали в окремих могилах на меморіальному цвинтарі підмосковного Ногінська під порядковим номером дослідження. Основним способом доставки тіл було транспортування літаками військово-транспортної авіації. Доставка тіл наземним транспортом можлива, якщо "плече" доставки не велике. Вона також здійснювалася. Щодо сьогоднішніх масових поховань невідомих в Ростові, коментувати не можу, тому що з 2003 року я у відставці, – каже екс-голова 124-ої Ростовської судово-медичної лабораторії, полковник у відставці Володимир Щербаков.

Сьогоднішня діяльність 522 Центру не розголошується

Російські чиновники та авторитетні особи, які можуть розказати про сьогоднішню діяльність центру та масові поховання на Північному цвинтарі Ростова, відмовляються коментувати ці теми і наголошують, що змушені ретельно зважувати кожне слово, адже бояться переслідувань. Тому можуть говорити лише про доконані факти з документальними свідченнями.Одна з небагатьох організацій у Росії, куди можуть звернутися за правовою підтримкою родичі військових, які перебувають на Сході України або готуються до відправки – Загальноросійський Громадський Рух "За права людини".

У Росії це сама засекречена тема. Ми тільки випадково дізнаємося від родичів, товаришів по службі, учасників бойових дій в Донецькій і Луганській областях, що загинули такі-то офіцери, такі-то солдати строкової служби, контрактники, а так, офіційно, це ніде не проходить. Ми знаємо, що військово-транспортна авіація з Ростова постійно "Вантажі 200" розвозить в регіони, і там їх ховають. Але, під надуманим приводом: хтось застрелився, хтось повісився, хтось на навчаннях. Ось, у нас були навчання "Схід", повідомили, що потонули кілька, рятуючи когось, за іншою інформацією, що вони загинули просто в Україні. Це всіляко приховується. У Ростові є аеродром і лабораторія. Колишня 124 лабораторія. Я колись там був у якості правозахисника. Зараз вона працює, але під іншим прапором. Кажуть, що там теж чимало трупів, які впізнають, встановлюють особу. Така інформація є, у нас інформації багато, але я не можу говорити те, що документально не підтверджено, тому що завтра буду в прокуратурі виправдовуватися. У нас тут відбувається те, що відбувалося в Італії, здається, в 29 році, в Німеччині в 33 році: терор, переслідування. Судячи із заяв комітету солдатських матерів Санкт-Петербурга тисяч загиблих немає, але сотні – це може бути, і 800, і 900. Немає точної інформації ніде. Зараз будуть повертатися з війни, будуть потихеньку підтягуватися, до нас звертатися, тоді ми будемо знати правду. Відразу хочу сказати, що у мене немає такої розписки. Нам кажуть, що сім'ям загиблого дають і 3 млн рублів, і 5 млн. В залежності, якщо глухе село, там можуть і менше дати. Але в місті теж легко труп заховати. У Москві, хто знає, скільки їх? Ніхто ж не знає. А районний центр, там побільше. Залежно ще від чину. Але, я думаю, на цьому наживаються. Держава для війни з Україною не шкодує ніяких грошей. Насправді, майже 60% нашого бюджету йде на воєнку, зараз, може, ще більше. Тому що треба все оплачувати, – каже експерт ЗГР "За права людини", який очолює відділ захисту прав військовослужбовців Дмитро Писларь.

Під час чеченських воєн військові хотіли бути впізнаними

Військові під час чеченських воєн робили собі зі сталевих ложок "смертиники" – медальйони, за якими їх можна було ідентифікувати в разі загибелі. Бо знали: якщо гориш у БТРі, штатний алюмінієвий плавиться. Бути ідентифікованим – це те, чого хотіли військові тієї війни. Якщо не маєш права на життя, хоча б мати право на ім'я. Мати право бути похованим рідними.

На сході України російські військові гинуть ні за що і ніде

Сьогодні загиблих російських військових за гроші видають за живих, а родичі полеглих погоджуються, що їхні не існуючі тіла пали в начебто неіснуючій війні з начебто неіснуючою країною. Абсурдна і страшна реальність, яку нав'язують росіянам умілі ляльководи. Російські військові, чоловіки, що загинули ні за що і ніде. Вони, як теракотова армія, яка віками була схована біля мавзолею китайського імператора, лягли під шаром землі безіменними жертвами безмірних амбіцій одіозного лідера.