Хто і як руйнує історичні будівлі у Києві

Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток давно перейшла у приватні руки подекуди недобросовісних власників. Будинки часто діставались їм за безцінь, а тепер просто стоять, руйнуючись. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або ж просто перепродати безцінну землю в історичній місцині. Держава при цьому не просто бездіяльно відсторонюється, мовляв, безсила проти приватної форми власності. А й нерідко просто банально не знає і не може встановити, хто є реальним власником будівлі. На практиці максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф.

У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври. Вони мають і охоронювані зони – так звані буферні.

Це означає, що частина Києва навколо цих пам’яток забезпечує збереження історичного середовища пам’ятки ЮНЕСКО – наприклад, у цих зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою. А про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.

Приватний замок

До цієї зони належить і, наприклад, будинок Підгорського на Ярославовому Валу. Кияни знають його як "Замок Барона", але це – історична плутанина. Однієї з найкрасивіших пам’яток Києва могло б і не бути. Адже саме на його місці спершу запланували звести Володимирський собор, але потім плани змінилися. У середині XlX століття ділянку перекупив польський шляхтич Підгорський.

Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд та його донька Інна. Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом – з 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. За документами ця будівля досі житлова.

У 2014 році Верховний суд України створив прецедент – коли столична прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою. Що, по суті, повністю розв’язує руки власнику – він може перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його. Сам же власник стверджує, що просто боровся за свою власність.

Читайте також: Чому Кличко приховує елітну нерухомість своєї родини, – розслідування

Чи буде висотка?

Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі розповсюджений. Саме так компанія "Грааль", яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б.

На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма "Грааль" представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови.

А поки приватний власник роками залагоджує з владою паперові справи, в будинку-пам’ятці влаштували сквот – люди потроху ремонтують його, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – в "Граалі" знають про них. Проте люди все ж вважають історичний будинок пам’яткою та не збираються віддавати його під знесення.

Читайте також: Яке елітне майно ховають вищі посадовці по "схемі" Порошенка

Справа Міхельсона

Минулого року садибі Міхельсона на Пушкінській, 35-37, виповнилося рівно 120 років. Зараз заходити сюди можна тільки в касці та з дозволу приватного власника.

За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила з рук в руки. І ось теперішній власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак, – разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби.

Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей,
– каже радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева.

Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно.

Теоретично власник великої садиби на Пушкінській міг слугувати позитивним прикладом – вочевидь, компанія має і гроші і бажання своєрідно продовжувати справу Міхельсона, якби не одна обставина. Раніше інспектори-пам’яткоохоронці наклали на фірму штраф через поганий стан будинку. Але через небажання платити штраф, до того ж, майже символічний для такої компанії, їхні юристи не просто оскаржили його, а й тим самим відкрили лазівку в законі та подали приклад іншим власникам, як можна оскаржити будь-який припис пам’яткоохоронців.

Читайте також: Журналісти показали "Фортецю", в якій живе Аваков

Сучасні Терещенки

Садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 – будинок із визначною історією. Уже багато років будинок стоїть порожній. Але міська влада визнає – вплинути на власника, який розпоряджається будинком вже багато років, фактично не може.

На запитання щодо перевірок начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євген Кравченко відповідає так: "А хто його буде перевіряти? За все відповідає власник. І хто туди має право вміщуватись? Ніхто".

Як свідчать отримані "Схемами" документи з інвестиційного конкурсу на будинки, "Центрелеватормлинбуд" і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. А у 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати. Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського). Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду".

Більше про те, які ще історичні будинки у Києві у занедбаному стані, та чи є вихід з цієї ситуації – дивіться у програмі.