Національна опера України перетворила класику на видовище

Балет на музику Євгена Станковича, що раніше мав назву "Ніч перед Різдвом", був поставлений 1993 року Віктором Литвиновим. В його основу покладено однойменну повість Миколи Гоголя, котру свого часу використали для своїх опер Петро Чайковський ("Черевички"), Микола Римський-Корсаков ("Ніч перед Різдвом"), Микола Лисенко ("Різдвяна ніч").

За словами балетмейстера-постановника вистави, творча група вирішила змінити назву балету, аби позбавитися "часової прив’язки" через її "зимове" забарвлення, однак тільки зміною не обмежилися. Більш ніж чотирирічна перерва у показах дала можливість авторам переглянути і оновити костюми, декорації, відшліфувати хореографію.

Більшість складу виконавців також буде новою. Переосмислено, перероблено багато сцен з точки зору хореографічної мови і трактовки образів. Євген Станкович дописав новий фінал. Певен, новими будуть і глядачі, і критики. Тож гриф "поновлення", під яким вистава знову з’являється у репертуарі, цілком справедливий,
– відзначив Віктор Литвинов.

Аллін Власенко (диригент): "Євген Станкович – один з найвидатніших композиторів нашого часу. А саме цей балет він вважає одним з кращих своїх творів. Володіючи всіма досягненнями музики 20-21 сторіч, він віднайшов адекватні та разом з тим нестандартні музичні засоби в вирішенні образів. Кожен з них має свій лейтмотив і характер. Так, щоб підкреслити характерні риси Солохи композитор ввів саксофон, "баси гудять" для незграбного Чуба, полонез в палаці цариці з саркастичним підтекстом – неначе підкреслюючи всю підступність і нещирість челяді. І раптом контраст – чудовий ліричний український мелос в образах Оксани і Вакули. Драматургія цього спектаклю потребує нестандартного мислення і в музиці, і в хореографії, і в сценографії. Під таку музику поставити традиційний балет неможливо. Це мала бути фантасмагорія. Вочевидь, успіх цього спектаклю в тому, що це – симбіоз талановитого балетмейстера-постановника Віктора Литвинова, геніальної музики Євгена Станковича та блискучої сценографії Марії Левитської".

Марія Левитська (художник-постановник): "Мій перший балет в Національній опері – "Попелюшка" Литвинова. Це була неймовірно цікава творча робота. На мою думку (і не тільки на мою), в результаті вийшов неперевершений балет, який з незмінним успіхом дають в нашому театрі і по сьогодні. Наступною нашою спільною роботою став балет "Різдвяна ніч" на музику Станковича. Це неймовірний успіх Литвинова, і дійсно справжній національний балет, з яскраво вираженими характерами, з незвичайнім прочитанням сюжету, з приголомшливими комедійними та ліричними сценами. Це один з кращих балетів, в якому поєднані глибокі знання фольклору та класичного танцю. Зараз ми готуємо майже нову постановку. Помінялась не тільки назва ("Вечори на хуторі біля Диканьки") – ми фактично повністю переосмислюємо сценографію і костюми. Більш ніж 100 костюмів повністю реставруємо, відновлюємо. До того ж в спектаклі з’явилося багато масових сцен, до яких ми готуємо більше 50-ти нових костюмів. Багато нових "сольних" костюмів – шукаємо нові форми, матеріали... Дуже люблю саме цей балет – він моя гордість, моя найулюбленіша постановка".

Поряд із картинами сільської Різдвяної ночі з її співом та веселощами – фантастичні образи нечистої сили, небесних зірок... На глядачів чекає видовищна вистава, багата на народні звичаї та повна іронії.

Читайте також: Анатолій Солов'яненко: У Національній опері я завжди стоятиму на варті прекрасного!