ЛГБТ: не так це і страшно

Після "Життя Адель" відкрила Леа Сейду. Гарна акторка, елегантна француженка. Зіграти може все. Раділа, що Стівен Фрай знайшов нарешті сімейне щастя з молодшим стендап-коміком. Хіба любов не рушій прогресу?

Бачила якось парочку хлопців, які цілувалися на гальорці в тролейбусі. Здивувалась, але в швидку не забирали.

Знаю хлопця, який почав журналістську кар'єру із роману з редактором. А потім переорієнтувався на жінок. Зиґзаґи романтики...

Читайте також: "КиївПрайд-2017": що треба знати про Марш рівності у столиці

Знаю історію чоловіка, який зневірився у романі з жінками і пішов у співмешканці до старшого і багатого. Там пощастило більше.

Інколи думаю, що діти в сім'ї Елтона Джона щасливіші і більш залюблені, аніж в сім'ї, що настругала діточок заради соціальної допомоги.

Я їхала сьогодні в маршрутці, найжахливішій маршрутці в світі, де четверо чоловіків їли смажену курку, пили один "тетерів" з горла і підганяли водія "Крікнітє, гдє Кардачі". А коли двійко підлітків посміялись із них, то один самець ледве бійку не почав.

Це до чого? Не такий страшний ЛГБТ на дистанцію в півкілометра, як його малюють.

В країні, де знаходяться прихильники безсмертних полків, хресних ходів, мітингів батюшок з Новинським, тусні контори Медведчука з фейковими ветеранами, щоб набить пику якомусь атовцю, відмовок замміністрів з окупованих територій: "Листівки Опоблоку про нацистів – це окрема думка", – "Марш рівності" щось таке безневинне і няшне, що хай собі буде.

В нас є чимало заробітчан, бажаючих сходити на платний мітинг – хоч за дикобраза, хоч проти продажу землі, хоч за добро-бобро з братським сусідом. То група людей може абсолютно вільно сходити на "Марш рівності" покачати свої права. З цього ж починається демократія, чи не так?

Автор: Marina Daniluk-Yarmolaeva

Читайте також: Марш нашої рівності – думки бійця АТО про "КиївПрайд-2017"