Як вберегти людей від самогубства: поради психолога

Читайте також: Україну охопили моторошні самогубства серед школярок: чому стаються трагедії

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в 2000-му році в Україні відбувалося 30 суїцидів на 100 тисяч населення. На початку 2010-х ця цифра значно знизилася – до позначки 18-19. Але вже в 2016-2017 роках кількість самогубств знову зросла – до більше 20-ти.

Чому так відбувається та як запобігти трагедіям? Про це ексклюзивно для 24 каналу розповів психолог, професор, директор Інституту психології імені Г. С. Костюка, академік Національної академії педагогічних наук України Сергій Максименко.

Сергій Максименко

Психолог відзначає, що хоч процент суїцидальних випадків в Україні нині зростає, однак до лідерства за кількістю самогубств у Європі нам ще далеко.

Так, у Польщі, Бельгії та Словенії (країнах зі значно вищими економічними показниками) відсоток самогубств ще вищий. А в Норвегії аж 37 самогубців на 100 тисяч населення!

Найнижчі показники рівня самогубств в Європі зафіксовано в Азербайджані (3,3%), Албанії (4,3%), Греції (4,3%), Кіпрі (4,7%), Вірменії (5,4%), Ізраїлі (5,5%), Боснії і Герцоговині (6%), Мальті (6%) і замикає десятку Грузія (6,7%).

Найвищий рівень самогубств серед європейців: у Норвегії (37%), Литві (32,7%), Казахстані (27,5%), Білорусі (22,8%), Польщі (22,3%) і Латвії (21,7%).

За даними ВООЗ, загалом у Європі щорічно стається 128 тисяч самогубств.

Як не парадоксально, але за оцінками психолога, чим багатша країна, тим суїцидів більше.

У високорозвинених країнах – Норвегії, Швеції чи Шотландії люди постійно у пошуках сенсу буття. Взагалі жителі багатих країн багато чим незадоволені. Це спричинене перенасиченістю достатком, матеріальними благами та свободою вибору,
– пояснює психолог.

Але причина суїцидів у Україні – інша. Вона скоріше пов’язана з низькім рівнем життя, безробіттям та нестабільною політичною та економічною ситуацією в країні. Також проблема в тому, що в Україні немає жодного закону, який би збільшував психологічну захищеність населення.

Що спонукає киян лізти в домовину?

Рекордний ріст числа самогубств в Україні – у Києві. Лише за офіційними даними, жителі столиці накладають на себе руки регулярно один-два рази в тиждень.

На думку психолога, інтенсивне погіршення рівня життя, самотність, війна на сході України, втрата близьких під час воєнних дій, зростання тарифів та рівня безробіття і спонукає все більше киян накладати на себе руки. Саме через погіршення добробуту люди втрачають сенс буття, відчувають фрустрацію, яка перекреслює майбутнє. Це і призводить до суїцидів.

Так, за даними психолога, 77% киян незадоволені зростанням цін і переживають це трагічно, 61% – незадоволені безробіттям, 63% – невиплатою зарплат і пенсій.

Експерти також відзначають, що суїцидні спроби найчастіше скоюють молоді люди у віці від 14 до 29 років, які переважно живуть у розвинених промислових районах. Тому й не дивно, що у Києві стільки трагічних випадків.

Як з цим боротися?

На думку Максименка, треба розвинути інфраструктуру, яка виконуватиме профілактичну роль. Прийняття закону про психологічне здоров’я в Україні, який діє, наприклад, у США, сприятиме зменшенню кількості самовбивств.

Якщо закон приймуть – зміниться ставлення до особистості. Зміниться співвідношення – держава стане для людини, а не людина для держави, як є нині. Але закон зможе діяти лише у правовій державі,
– говорить психолог.

Окрім того, законом буде передбачено психологічний захист різних верств населення шляхом побудови просвітницької діяльності. Планується задіяти конкретно психологічні технології та діагностичний інструментарій, який уможливить вибудовування внутрішніх механізмів самозбереження і самозахисту кожної особистості.

Згідно з законом про психологічне здоров’я держава адекватно і виважено реагуватиме на сигнали імовірних самовбивць, які, як правило, діляться переживаннями. Та буде змушена знаходити кошти, щоб задовольняти їх потреби,
– розповів Максименко.

Читайте також: Чи знаємо ми всю правду про самотність?

Також професор акцентував, що самогубства виникають і тому, що ми просто не навчились співрадіти – себто вболівати за здобутки іншого так, як за свої власні. Мовляв, відсутність позитивних відгуків і підштовхує людей відчувати себе покинутими та йти в домовину добровільно.