Україна-Польща: а Львів чий?

У Польщі 25 жовтня відбулись вибори до парламенту. Їх результатом стала перемога консервативної партії Ярослава Качиньського "Право і справедливість". Партія "ПіС" отримала більшість у Сеймі, і тепер може одноосібно формувати уряд країни. Новий президент Польщі Анджей Дуда, обраний влітку цього року, також представляє цю політсилу. Отже, вся влада у Польщі зосередиться в руках представників однієї партії, декотрі з яких відомі своєю радикальною націоналістичною позицією.

Зокрема, новообраний сенатор від цієї партії, історик Ян Жарин і висловився у інтерв'ю польському виданню "Prawy", що "без Львова, міста, яке завжди було вірне Польщі, немає польського народу". Чим змусив задатись питанням, чи варто українцям переживати про погіршення стосунків зі ще одним сусідом?

Польсько-українська взаємозалежність

Дипломат, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко у коментарі сайту "24" нагадав, що поляками і українцями вже вироблена лінія співпраці по історичним аспектам взаємовпливу наших країн. І якщо політики з крайньою правою позицією візьмуть гору у Польщі, то від цього постраждає тільки Польща.

Ми мусимо виходити з того незаперечного факту, що історія має залишатися для вивчення, щоб робити з неї правильні висновки, а не для того, щоб вона була основою для розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Великі поляки вже давно сформували правильні формули співробітництва між українцями і поляками, які звучать так: без вільної Польщі немає вільної України, а без вільної України немає вільної Польщі,
— наголосив дипломат.

Огризко відзначив, що у партії "Право і справедливість" мають найперше розуміти, що намагаючись дати рух таким праворадикальним політикам, вони лише псуватимуть свою польську перспективу, тому що лише на засадах співпраці обидві наші країни можуть стати дуже серйозним фактором європейської, а колись — і глобальної, політики. В інтересах і України, і Польщі дивитися в майбутнє, а не в минуле. До цього часу наші відносини з поляками розвивались по висхідній, ми чітко і ясно розуміли національні інтереси один одного і спільні. Ця позитивна практика буде продовжена і за нової польської влади, — на думку екс-міністра.

Сенатор — не Польща

Політолог і культуролог Тарас Возняк у коментарі сайту "24" зауважив, що висловлювання Жарина навряд чи можна розцінювати як зазіхання на цілісність України. По-перше, сенатор говорив метафорично, бо мова йшла про культурні аспекти і здобутки польської культури у Львові. По-друге, особиста думка нещодавно обраного сенатора не може бути офіційною позицією країни.

Сенатор, обраний буквально кілька днів тому, ще не перестав бути професором, приватною особою, і думає, що сенатор може висловлювати думки так само, як і приватна особа, а це зовсім не так, відповідальність сенатора зовсім інакша. У цій ситуації було б корисніше і дипломатичніше проігнорувати цю емоційну і радше персональну думку, не треба трактувати її як позицію республіки Польща,
— відзначив Тарас Возняк.

Історична справедливість для поляків

Разом з тим у Польщі особливо під час виборів активізуються процеси, пов’язані зі встановленням історичної справедливості. Зокрема, частина поляків вважає, що не повністю висвітлені в українсько-польських відносинах питання про визнання Волинської трагедії геноцидом поляків. У 2013 році воно голосувалося у Сеймі, але депутати не підтримали це рішення. І частина праворадикальних організацій час від часу піднімає ці питання. Як це зробив і історик Жарин.

"Патріоти" на московській зарплаті

Втім, на думку старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолія Октисюка, активно спекулюють на темі історичної справедливості не лише, і навіть не стільки у Польщі, скільки у Росії – всілякі пропагандисти, дипломати і інші агенти впливу. Кілька років тому, ще до Януковича, росіяни намагалися запустити кілька подібних проектів у Польщі. Ставили на меті актуалізувати тему Волинської різні. У планах були виставки, де мали демонструвати страшні фотографії, проводити круглі столи, пропонувалося створювати відповідні громадські організації. Але тоді поляки на це не відгукнулися.

Не виключено, що нинішня заява Жарина — просто чергова спроба загострити стосунки між Україною і Польщею.

Існує також організація "Restytucja Kresów" ("Реституція Кресів"), яка активно займається питанням відновлення прав поляків на майно, яке виявилося після Другої світової війни на території України. У жовтні цього року організація заявила, що зібрала вже 600 пакетів документів для звернення до судів. Сама "Реституція" була створена в квітні цього року. Їі керівник Конрад Ренкас працює в European Center Of Geopolitical Analysis, організації з непрацюючим сайтом і "на зарплаті" у Москви. До того ж навіть польські ЗМІ, висвітлюючи цю тему, використовують або інформацію з російських джерел, або того самого European Center Of Geopolitical Analysis.

Той, хто обпікся, дує і на холодне

Анексований Росією Крим і окупована частина Донбасу змушують український суверенітет лякатися власної тіні і дути на холодне. Тут все зрозуміло. Але тема "Львівнаш" навіть і близько не така небезпечна, як може здатися. Не варто впадати у стан "фейсбучних істеричок" та "всьопропальщиків". Польща все ж – не Росія.