Людство за час космічних подорожей добряче насмітило на орбіті
Високо у вулканічних горах на Канарських островах заховалася обсерваторія Roque de los Muchachos. Тут знаходиться один з найбільших та найсучасніших телескопів у світі.
Він приваблює увагу астрономів з різних країн - ще б пак, не кожен день доведеться попрацювати з цим чудом техніки, ще й на висоті у 2,5 кілометри над рівнем моря!
“Тут - справжнє місце для міжнародної співпраці астрономів. Вони приїжджають з усього світу, і так налагоджується співпраця між науковцями”, - розповідає директор обсерваторії Юрґ Рей.
Неподалік від телескопу - сонячна обсерваторія. Її призначення - дослідження явищ сонячної атмосфери. Високочуттєві оптичні прилади дають повну картинку кори світила, а це - неабияка допомога для прогнозування сонячної активності.
На сусідньому острові Тенеріфе розташувалася обсерваторія Європейського космічного агентства. Вона досліджує рух космічного сміття. Людство за свою недовгу історію космічних подорожей вже встигло добряче насмітити на орбіті. Для того, щоб рештки невдалих запусків не заважали новим ракетам, науковці моніторять стан навколоземної орбіти.
“Ось дивіться, зорі залишають такий слід, а комети - такий. А ця річ тут - це космічне сміття, зараз подивимось, воно десь 40 сантиметрів завбільшки”, - зауважує дослідник космічного сміття Юрі Куусела.
За допомогою точної електронної техніки науковці можуть роздивитися навіть 10-сантиметрові шматочки сміття. Але і вони можуть бути небезпечними для космічного апарату. Суттєво побільшало космічного сміття і після того, як російський військовий супутник зіткнувся з американським апаратом. Уламків було стільки, що науковці навіть планували заборонити запуск нових супутників, поки хмара не розсіється. А ось у Дармштадті космічне сміття визначають за допомогою високочутливого радару.
“Ось, ми маємо 2 радари. Один слідкує за об’єктом та встановлює його місцезнаходження, а інший виводить картинку об’єкта. Так ми можемо отримувати фотографії та навіть цілі фільми про те, що літає на навколоземній орбіті”, - каже керівник радарного центру Люгер Лойшаке.
Навіть найменші частинки космічного сміття можуть рухатися зі швидкістю у 40 тисяч кілометрів на годину. Якщо така частинка зіткнеться з космічним кораблем, катастрофи не уникнути. Аби вберегти життя дослідників космосу, науковці годинами й просиджують над радарними знімками.