Мао Цзедун – засновник китайського комунізму
Мао Цзедун залишив після свого правління хунвейбіни, війну з горобцями і людожерські реформами, в яких загинули майже 40 мільйонів людей. Дехто з них розпрощався з життям після побиття цитатниками "великого керманича". Замість того, щоб писати десятки томів з теоріями, Мао Цзедун видав одну книжку кишенькового формату. Мільярдного тиражу вистачило, щоб змусити всю країну вчити напам'ять книгу.
Для себе Мао Цзедун залишив одне золоте правило – "жодних правил".
"Вважається, що бідність – це погано. Насправді бідність – це добре! Чим народ бідніший, тим він більше мотивований до революції. Просто жахливо уявити, коли всі будуть багатими. Через надлишок калорій в людей буде по 2 голови і по 4 ноги", – писав у своєму вченні Мао Цзедун.
Сам Мао таких мутацій не боявся і перетворився у комуністичного імператора з усіма атрибутами – палацами, слугами і необмеженою владою.
Прикладом для "молодого червоного дракона" був Сталін. Амбіції Москви, яка хотіла повністю узалежнити Китай, розбивалися об "кам'яне" обличчя Мао.
Читайте також: Жан-Бедель Бокасса – "темношкірий Наполеон", канібал і 13-й Апостол
Поки в Кремлі обурювалися надмірній самостійності китайського диктатора, жителі Піднебесної вчилися маршувати на парадах, тяжко працювати і віддавати життя за "великого керманича". В залежності від своїх потреб, Мао то просив Радянський Союз про допомогу, то обстрілював радянських прикордонників. Перепади настрою Москва мовчки ковтала, шукаючи способи повалити режим Цзедуна.
Щоб втерти носа СРСР, він оголосив тотальну індустріалізацію. "Великий стрибок вперед" мав перетворити аграрний Китай на промислового лідера. Металургійним заводам ставили нереальні плани виконання робіт. Взимку, щоб збільшити об'єми виготовлення продукції, в людей забирали верхній одяг: так вони швидше працювали, щоб не замерзнути.
Ми не знали, що робити. В один день могли затримати твого напарника за підозрою в саботажі, наступного – могли прийти вже за тобою. Вдень ми ходили на мітинги, виконувати план доводилося по ночах. Ми були дуже пригнічені. Через це багато людей ішли на самогубство, стрибали з мостів чи кидалися під поїзди,
– розповів працівник фабрики в Китаї Чі Ючжі.
На розбудову фабрик треба була валюта, тому на експорт пішло все, що можна було продати за кордон. По селах їздили заготівельні бригади, які силою забирали в людей зерно і продукти. Врожай, що ще можна було зібрати, залишався гнити на полях, адже селян відривали від типової роботи і відправляли плавити залізо у домашніх металургійних печах.
Читайте також: Саддам Хусейн – перший президент, якого стратили в ХХІ столітті
Щоб викроїти трохи більше грошей на металургію, комуністи припинили закуповувати імпортовані добрива. Політбюро відправило землеробів за відходами, щоб хоч якось підживити ґрунт. За селами були закріплені спеціальні відхожі місця у містах. Каналізацій там не було. Щоранку селяни приходили до них, щоб набрати природні добрива. Фекалії вивозили у високих бочках. Іноді за них доводилося битися вихідцям із різних сіл.
Типове для комуністів перебріхування і бажання вислужитися вилилося у фейкову статистику по врожаю. Насправді вже в перший рік програми "Великого стрибка" над Китаєм нависла загроза голоду. Коли правду вже неможливо було приховати, Мао видав нову тезу.
Що робити, якщо не вистачає їжі? Нічого страшного, просто треба менше їсти. Східний спосіб життя – це добре для здоров'я. Західні люди їдять дуже жирну їжу. Чим далі на захід, тим більше в ній жиру. Я завжди зневажав західних людей, які об'їдаються м'ясом. Що хорошого в тому, щоб об'їдатися і відростити собі живіт, як у капіталіста в мультфільмі,
– заявив Мао Цзедун.
У словах диктатора не було жодних підтекстів. Партія вчила сприймати їх чітко і дослівно. Тому коли "великий керманич" оголосив, що горобці видзьобують надто багато зерна, в Китаї почалося шалене полювання на дрібних пернатих. Сотні людей ходили по полях, парках і лісах, гриміли калаталками і жерстяним посудом, щоб не давати птахам відпочити. Знесилені пернаті від втоми сипалися на землю, де їх добивали.
Активна фаза цього безумства тривала півроку, з березня по листопад 1958 року. Китайські комуністи перебили до 2 мільярдів горобців. Це порушило екосистему і шкідники, яким вже не заважали пернаті, доклалися до знищення наступних врожаїв.
Піднебесну охопив голодомор. Часто доходило до канібалізму. За приблизними підрахунками, через невміле господарювання комуністів, від голоду загинуло 38 мільйонів людей. Та лідера партії це не зворушило. "Великий керманич" оголосив культурну революцію.
Читайте також: 25-річну епоху правління "червоного імператора" Чаушеску обірвала Революція
На пошуки агентів імперіалізму рушили загони молодих людей. Піднебесну охопило нове комуністичне прокляття – хунвейбіни, що в перекладі з китайської означає "червоні вартові". Вони більше нагадували банди малолітніх мародерів.
В погоні за силами Мао Цзедун за чотири роки перед смертю на порозі 80 року життя обрав собі нову фаворитку – майже на 60 років молодшу Чжан Юйфен. Колишня провідниця стала його особистим секретарем.
Сам Мао все більше хотів спокою. На старості його роз'їдала хвороба Паркінсона і серцево-судинні патології. Величний правитель однієї з найбільших комуністичних імперій перетворювався в безпомічну мумію, живого мерця, який втрачав відчуття реальності.
9 вересня 1976 року "великий керманич" помер від трьох інфарктів. Політбюро організувало урочисті похорони з плачем та істериками на камери. Після театрального трауру Піднебесна змогла зітхнути з полегшенням.
Читайте також: Іді Амін Дада – автор одного з найжорстокіших тоталітарних режимів