МИ — РУССКІЄ або Чому не слід скасовувати візи для українців?

Варто лише подивитися на погано організовані "організовані групи" українців в Європі, щоб зрозуміти, що недарма вуличні торговці Іспанії або Чехії звертаються до нашого брата російською.

Поняття "русскій" у тамтешніх візових степах стійко асоціюється з чоловіком у плавках в аптеці; з агресивною мамою, яка тлумить торбою своїх і "колєжанкових" дітей за найменший непослух; з тими ж таки дітьми, які кидають сміття на долівку і матюкаються, нехай і рідною мовою. Ми — русскіє.

Насцяти у під'їзді для європейського підлітка — це, вибачте за гіперболи, подвиг. Для українського — буденна справа. Зрештою, насцяти повз унітаз у безкоштовному публічному туалеті — також. Ми — русскіє.

Українцям не можна дозволяти безвізовий режим. Бо вони самі цього не хочуть. Вони можуть серед завалів "чеського пива на подарок" і надутих надувних кругів у туристичному автобусі нарікати, мовляв: "Європейцям ми не треба! Вони нас не уважають!" У той час, як самі "не уважають" двічі — і європейців, і себе. Вважаючи прості правила зайвими і "захцянкою", вони показово порушують їх. Вважаючи вікові звичаї понтами, вони формують обличчя України. Тобто деформують. Ми — русскіє.

...Згорблений не від віку, а від комлексів неповноцінності українець постсереднього віку зі своєю дружиною (набережна, ранок, вечірня сукня) не наважується зайти в приміщення пошти: "Да вони, наверно, нашої мови ні слова не знають".

...16-річний український підліток бикує до німецького однолітка в коридорі готелю за те, що той його зачепив плечем. Далі дістає ніж і натренованим рухом розчехляє його. У групи німецьких туристів — розмов на тиждень. Українські дорослі в ресторані активно не вірять у "поножовщину", запиваючи своє невір'я привезеною з дому горілкою.

...Двоє пузатих чоловіків чистять соняшникове насіння прямо на барну стійку іспанського ресторану, курять, спілкуються про своїх неофіційних жінок (поки офіційні спілкуються російською з "тупим" англомовним офіціантом). "Та ну! — вигукує один пузань. — У Денисової Свєтки жопа — велика!" Замовляють коньяк. За вікнами — +29.

...Гарненькі українські дівчата сидять на піщаному пляжі Середземного моря і гаряче обговорюють неукраїнських дівчат, що засмагають з відкритими грудьми. Чути слова "бички" і "є солярій". Дві гарненькі українські дівчини підводяться і у своїх купальниках прямують вулицями тутешнього містечка до готельного ресторану на обід. Обідати в парео — це наше все.

Звісно, і позитивних вражень було більше, і не всі українці бикують з ножами і обідають в купальниках. Але дозволю собі згадати, як на опитування "Яке українське слово — найбільше?" одна українська арт-кураторка гарно відповіла — квінтесенція. Бо у це слово найбільше усього вміщується. Здалося, що два туристичних автобуси, які 2 тижні їздили Європою, — це квінтесенція України. Західної. Східняків там не було.

Дивитися зі заздрістю, агресивно реагувати і показово зневажати — це ті риси, які у перспективі формують ще більший негатив. Тоді хата обов'язково — скраю. Тоді у всьому винний хто-завгодно, тільки не я. Тоді ми живемо гірше, бо вони живуть краще. Тоді усі клумби в недопалках, і усі туалети — обісцяні. Ми — русскіє.

Коли сусіди вашого багатоквартирного будинку пишаються тим, який у них чистий двір і яке доглянуте подвір'я, гучна музика вночі чи харкотиння на сходах і вами, і вашими сусідами сприйметься негативно. Коли ж ви дізнаєтеся, що таку дикість і нахабність несуть зі собою мешканці сусіднього будинку, які заходять до вас на перекур, ви зрозумієте, що такі візити вам не потрібні. І ви вигадаєте двері на кодовий замок і консьєржку. Так само і з багатоквартирною Європою. Коли звідти бачать, що візит мешканця сусіднього будинку — це найчастіше харкотиння і дискомфорт, вони встановлюють броньовані двері на кодовому замку. І винаймають принципову консьєржку, яка навіть ваші торби на вході виверне — щоб без зайвих ексцесів.

Дякую батькам за гарне виховання. Шкода, що гарне виховання робить з тебе маргінала, на якого під кінець відпустки косо дивлять обгорілі на Середземному морі і товсті від шведських столів пасажири двох туристичних автобусів.