"Ми разом": Чи потрібні Україні чиновники, якщо є волонтери

Зона війни і лиха, локалізована на четвертій частині території Донбасу ціною смертей, мужності та витривалості українських військових, силовиків, добровольців і волонтерів. Небайдужі люди за рахунок власного часу, ресурсів і грошей зуміли витворити власну службу тилу. Їжа й одяг, бронежилети, каски, тепловізори, приціли, безпілотники і навіть літаки, – все це збирають, купують, ремонтують, виробляють ще й доставляють на фронт люди, які офіційно з держбюджету не отримують за це ні копійки.

А що ж робить армія чиновників? Зі слів, зокрема, командувача сухопутних військ ЗСУ Анатолія Пушнякова – все, що потрібно. А от роль волонтерів у забезпеченні захисників України генерал-лейтенант оцінив так:

Не знаю звідки у вас така інформація, що вони одягаються і харчуються за власні кошти. Всі військовослужбовці, які призвані до лав ЗСУ забезпечуються формою одягу, харчуванням і всім спорядженням, яке необхідне на сьогоднішній день. А те, що зараз роблять волонтери – це їхня акція, і вони кажуть, що це вони годують. Насправді – це не так.

По-іншому оцінює роль волонтерів Президент України. Інакше не звільнив би благодійну допомогу на потреби фронту від податку на доходи фізичних осіб.

Ми безперечно повинні бути вдячні волонтерам за ту роботу, яку вони роблять. Безперечно, неповоротка державна бюрократична машина, котра не може придбати новий вид термобілизни, тому що її потрібно поставити на озброєння, для цього пройти піврічні випробування, – сказав Петро Порошенко.

Один із бійців батальйону "Дніпро-1" розповів, що державного на фронті немає нічого, є тільки волонтерське. Шкарпетки, білизна, майки, форма – все.

Але й чиновники від Міноборони працюють. На офіційному сайті відомства тепер є сторінка зі звітом про використання коштів: прохарчували солдат на 567 млн грн, на закупівлю 126 тисяч утеплених курток витратили 84 млн, на 65 млн грн закупили 105 тисяч утеплених брюк, ще 30 млн на білизну і 7 млн на шкарпетки. Щоб так, як у Міноборони, підрахувати вартість внеску волонтерів, мабуть, треба мати спеціальний штат.

Сторінка волонтерської групи Ковельського центру у соцмережі "волає" зверненнями до небайдужих, а в офісі, наданому містом, робота "кипить" і вдень, і вночі. Доводиться займатися і пошуками загиблих.

Нам поступила така інформація, що в Старобешівському районі теж є наших 30 тіл. 30 неопізнаних тіл, інформацію про яких ми перевіряємо і будемо шукати цих хлопців. Ми хочемо повернути всіх на Батьківщину, всіх поховати, як героїв, з почестями, – розповіла координатор Анна Півень.

Визволити рідних з полону самотужки майже неможливо, але завдяки напрацьованій логістиці та встановленим зв'язкам сюди щодня приходять хлопці, повернені з "донбаського пекла". Говорити на камеру військові і волонтери, які побували у зоні бойових дій, відмовляються, адже більшість із них скоро знову туди повернуться.