Мінімальні зарплати у 3200: радіти чи хвилюватися?

Формально підвищення мінімальних зарплат до 3200 гривень ще не сталося. Це відбудеться тоді, коли Верховна Рада остаточно прийме бюджет 2017 року. Однак 6 грудня законодавці зробили перший крок в цьому напрямі – 227-ма голосами "за" вони ухвалили закон №5130, котрий регулює та легалізує правовідносини у сфері зайнятості. Як прокоментував подію міністр соціальної політики Андрій Рева, "цей законопроект дає можливість збільшити мінімальну заробітну плату, підвищити соціальні стандарти. Законопроект створює умови для підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень".

Як сприйняли цю новину українці? За даними Центра Разумкова – не без застережень. Неоднозначними є очікування у суспільстві впливу підвищення мінімальної зарплати на економічну ситуацію в країні. Майже однакові (без статистично значущої відмінності) частки респондентів вважають, що такий крок вплине на економічну ситуацію в країні позитивно (25,2%), негативно (26,8%) або не вплине взагалі (26,4%). Майже стільки ж опитаних (21,5%) вагалися з відповіддю,
– підкреслили у Центрі.

Чому лише кожен четвертий українець схильний радіти збільшенню "мінімалки"? Тому що із даним кроком уряду все далеко не просто. Уявимо собі редакцію невеликої газети зі статусом "приватне підприємство", власник якої – далеко не олігарх. Щомісячно на оренду приміщень, послуги друкарні, закупівлю паперу та транспортну логістику витрачається кругленька сума. Окрема стаття видатків – зарплати працівникам, яких, припустимо, щонайменше п’ятдесят. Газета ця, як і всі без винятку друковані ЗМІ в Україні, неприбуткова і тримається на голому (в буквальному та переносному сенсі) ентузіазмі своїх робітників. Зі збільшенням "мінімалки" до 3200 (і, відповідно, зі збільшенням відрахувань єдиного соціального внеску) перед власником видання постає потреба щомісячно знаходити десь із півмільйона гривень.

В разі відсутності такої можливості обирати доведеться з наступних можливостей. 1. Скоротити чисельність працівників; 2. Скоротити кількість виходів газети, але це означає остаточну втрату як рекламодавців, так і читачів; 3. Перевести працівників на півставки; 4. Закрити видання зовсім. Яке "зло" в даному разі є меншим – кожен працедавець вирішуватиме в індивідуальному порядку. Але факт лишається фактом: малому та середньому бізнесу буде непереливки. Чому ж тоді уряд йде на підвищення МЗ? Це та деякі інші питання ми розглянемо окремо.

Питання перше. Де уряд візьме гроші на "3200"?

1. Урядом робиться велика ставка на детінізацію офіційних виплат у сфері недержавних підприємств. Що само по собі є доволі ефемерною надією. Детінізація може спрацювати, а може й ні.

Перший крок був – зменшення вдвічі розміру єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) для бізнесу. Тобто податковий тиск на бізнес зменшився. Тепер ми хочемо простимулювати бізнес перевести цю економію ЄСВ в заробітну плату своїм працівникам. Рівень оплати праці в Україні має бути достойним,
– говорить віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.

Все так, однак хоча ставка ЄСВ й була знижена з 38% до 22%, сам внесок лишився недиференційованим. Таким чином, працедавцю вигідніше платити внесок з 1762 гривень зарплати, аніж з 3200. Жодних стимулів платити більше у працедавця не додалося – вони, на жаль, існують лише в уяві Розенка. Один з виходів для малого та середнього бізнесу, який не бажає ані скорочувати працівників, ані згортати виробництво, може полягати, навпаки, у ще глибшій "тінізації" та ще більших обсягах "чорного налу".

2. За деякими даними, заткнути бюджетну діру, що виникне у зв’язку зі збільшенням МЗ, хочуть завдяки ще більш активному "перекачуванню" коштів з місцевих бюджетів до центральної казни. На цей випадок Мінфін буцімто готує зміни до Бюджетного кодексу. З цього приводу можна сказати тільки одне: прощай, обіцяна децентралізація та фінансова самостійність регіонів. І – привіт, тотальна залежність від центру.

Нагадаємо, що зараз основою будь-якого місцевого бюджету є відрахування податку на доходи фізичних осіб. Однак надходить він "на місця" не в повному обсязі. Частково регіони діляться з центром, причому у випадку із Києвом йдеться про левову частку – у 60% (інші міста віддають 40% ПДФО). Гроші, необхідні для розвитку столиці, пізніше повертаються у вигляді субвенцій – цю недолугу алогічну систему господарювання не критикував тільки лінивий, але мова зараз не про це.

3. Також уряд розраховує на збільшення обсягів споживання громадянами. Певна логіка в цьому є. Чим більше людина заробляє, тим більше вона споживає. І тим більше податків від проданих товарів та послуг перераховується до бюджету країни. Але все це відбувається за умови, що товари та послуги зберігають усталену ціну, а на населення додатковим фінансовим тягарем не лягає потреба сплачувати дедалі дорожчий газ, електрику та інші номінації зі сфери ЖКГ.

З огляду на те, що збільшаться доходи найбільш незабезпечених верств населення, ці доходи будуть спрямовані, перш за все, на споживання: продукти харчування, одяг, взуття та інші товари першої необхідності,
– стверджує Мінфін.

В цілому Мінфін розраховує на те, що відрахування податку на додану вартість зростуть на 6,9 мільярда гривень (зауважимо, що загалом підняття мінімальних зарплат обійдеться державі у 28,3 мільярда).

Між тим зі споживанням в українців справи кепські. За словами головного демографа країни Елли Лібанової, 51% населення мають доходи, які ледь забезпечують їхню потребу в їжі. При цьому бідними себе вважають 76% українців.

За даними соціологічної групи "Рейтинг", кожен п’ятий українець сьогодні недоїдає

На відміну від розвинених країн, в Україні поширена бідність серед працюючих, причому не тільки серед некваліфікованих робочих або тих, які працюють неповний робочий день, а й серед лікарів, вчителів, науковців тощо. Тобто бідність характерна для працюючих людей з високим рівнем освіти,
– зазначає Лібанова.

Підрахунки Інституту демографії корелюють з опитуванням, проведеним групою "Рейтинг". За даними останньої, кожен п'ятий українець сьогодні недоїдає. Кожен третій – відчуває нестачу коштів для покупки одягу і взуття. Кожен другий – лише мріє про придбання смартфона або іншої побутової техніки. Отож, здавалося б, збільшення мінімальних зарплат бодай трохи, але полегшить існування середньостатистичного українця. Все, напевно, саме так би й було, якби не один чинник, який ми розглянемо далі.

Питання друге. Чи є ризик збільшення інфляції при переході на нову МЗ?

Якщо слухати уряд, то – ні.

Бюджет буде збалансований. Це не інфляційні кошти, це не надруковані кошти. Це кошти, які дає економіка, які зафіксовані у державному бюджеті, тобто це планові виплати, які жодним чином не призведуть до збільшення цін чи збільшення інфляції в Україні,
– говорить Розенко.

Проте якщо все саме так і є, чому ж уряд відразу не запропонував свій "збалансований" бюджет? Чому 15 вересня 2016 року Кабмін представив один варіант кошторису, а 26 жовтня – принципово інший, зі вдвічі збільшеною "мінімалкою"?

Як відомо, інфляція – це підвищення загального рівня цін на товари та послуги. Таке підвищення може навіть не бути обґрунтованим економічно, але проявитися як наслідок паніки та "перестраховування". Наприклад, деякі київські "маршрутники" збільшили на гривню проїзд за день до голосування Ради по закону №5130. А після вступу в дію нових МЗ обіцяють "накрутити" тарифи до 7-8 гривень за поїздку, мотивуючи такий крок потребую сплачувати своїм робітникам нову мінімальну зарплату.

Тому не буде надто сміливим припущення, що ціни на товари та послуги все таки зростатимуть. Відтак й буцімто "покращена" купівельна спроможність українців опиниться під великим питанням. "Галопуватиме" й інфляція. За даними Держстату, в жовтні 2016 року вона вже зросла на 2,8%. Надалі очікується, що інфляція триматиметься на рівні 10% й протягом більшої частини 2017 року, сповільнившись тільки під кінець наступного року до 8%. Підняття "мінімалки", ймовірно, лише створить додатковий інфляційний тиск.

Інфляція може "з’їсти" всю радість від підвищення доходів українців

Питання третє. Чи зростатиме безробіття?

Не виключено. Якщо частина підприємств малого та середнього бізнесу збанкрутує, то такий варіант цілком можливий. Під особливим ударом опиняться "єдинщики", тобто платники єдиного податку, які забезпечують роботою себе і одного-двох найнятих працівників. Із зарплати кожного з них до бюджету йде 42% податків: 20% єдиного податку та 22% єдиного соцвнеску. З 3200 грн це буде 1344 грн (або понад 16 тисяч гривень на рік). Маленькі крамниці, перукарні, установи сфери обслуговування, скоріше за все, будуть змушені просто закритися.

Однак вирахувати ситуацію з безробіттям складно ще й тому, що частина населення України займається фрілансом, тобто, по суті, знаходиться в тіні. За словами того ж Розенка, в нашій державі нараховується біля 2 мільйонів безробітних. Врахуймо й такий важливий чинник, як еміграція. Нещодавно відразу декілька польських ЗМІ звернули увагу на те, що саме українські гастарбайтери рятують місцеве Управління соціального забезпечення, відраховуючи туди свої внески. Можливо, саме це, зокрема, й дало можливість уряду Польщі знизити пенсійний вік.

Поки уряд думає, як жити по-новому вже сьогодні, українці піднімають економіку Польщі

На сьогодні Україна є абсолютним лідером за кількістю отриманих дозволів на проживання в країнах Євросоюзу. Протягом 2015 року нашим громадянам було надано 499 992 "видів на проживання", що становить 19,2% від загального числа. Це є рекордом та вельми сумнівним приводом для втіхи. Тож погіршення економічної ситуації в країні призведе, можливо, не так до збільшення безробіття, як до зростання потоку емігрантів.

Питання четверте. А що буде з субсидіями?

Ті ж прошарки громадян, які залишаться в країні, будуть змушені розв’язувати нагальні проблеми, серед яких і та, котра винесена у підзаголовок. Безсумнівно, уряд розраховує наповнити казну за рахунок економії на субсидіях, яка матиме місце після впровадження нових МЗ. Якщо збільшити мінімальну зарплату, кількість одержувачів субсидій зменшиться, проте поки що не обраховано, на скільки саме відсотків. Врахуймо, однак, що цьогорічне зростання розцінок на послуги ЖКГ було не останнім.

Щоправда, тут є й добра новина. Зменшення кількості отримувачів субсидії відбудеться не відразу. Протягом поточного опалювального сезону обсяг допомоги відповідатиме рівню доходів за 2015 рік. А в наступному опалювальному сезоні при розрахунку розміру субсидії будуть враховуватися доходи за 2016 рік. Таким чином, мінімальна зарплата розміром у 3200 гривень вплине на призначення субсидії в опалювальному сезоні лише у 2018-2019 роках.

Питання п’яте. Як вплине робота на півставки на обрахування пенсій у майбутньому?

Насамкінець розглянемо ще й таку ситуацію. Припустимо, що працедавець вимушено переводить своїх робітників на роботу на півставки. Чи не позначиться подібний варіант на нарахуванні їхніх пенсій у майбутньому? І чи не виявиться так, що працівникові на момент виходу на "заслужений відпочинок" не вистачатиме необхідного стажу?

Однозначної відповіді на це питання нема. Слід взяти до уваги, що нині при нарахуванні пенсій головну роль відіграє так званий "страховий стаж". Згідно зі ст. 24 "Закону про пенсійне страхування" страховий стаж зараховується не за фактично відпрацьований час, а за розміром страхових внесків, що поступають до Пенсійного фонду. Іншими словами, неповний місяць роботи буде зарахований до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків буде не менше мінімального страхового внеску.

Простіше кажучи, якщо працедавець, тримаючи робітника на півставки, відраховує страховий внесок (тобто згадуваний вище 22-відсотковий ЄСВ) від суми у 3200 гривень, проблем не виникне. Головне, аби працедавець хотів грати за правилами, а не "ходити між крапельками", як казав колись Леонід Кравчук. Втім, правила гри у нас змінюються швидше, аніж ми встигаємо до них звикнути. Тому чергове коригування ставки ЄСВ або ще якісь новації у пенсійній сфері виключати не можна також. Життя – штука непередбачувана, а в Україні – й поготів.

Читайте також: Зарплата у 3200: що не так з ініціативою уряду