Мистецтво Моче - зловісне, однак неперевершене та прекрасне
Наше диво походить із темних та суворих часів. Це була епоха, коли у жертву павукоподібному божеству, якого називали обезголовлювачем, приносили людей. А вождь та його послідовники пили людську кров.
Такими були звичаї цивілізації Моче, яка існувала на території північного Перу з І до ІХ століття нашої ери. Поміж болотистими пагорбами, які колись були височенними пірамідами, розташована гробниця правителя Сіпана, який був духовним та військовим лідером племен Моче. Його тіло, прикрашене безліччю золотих виробів, лежить посеред гробниці.
Навколо нього - і інші тіла. Це останки воїнів, які мали охороняти тіло правителя. Тіло одного із охоронців - понівечене. Йому відтяли ноги. Древні Моче були дикою та кривавою цивілізацією. Людські жертвоприношення були в основі їх вірувань.
Однак світ знає не лише темну сторону цієї цивілізації. Древні перуанці були відмінними ювелірами та ковалями. Свідченням цього може стати неперевершена колекція золотих прикрас, які знайшли у гробниці Сіпана. Її датують І-ІІІ століттям нашої ери. Прикраси, які сьогодні лежать у гробниці, - лише копії. Справжні скарби зберігаються в музеї у містечку, розташованому неподалік.
Мистецтво Моче - доволі зловісне, однак все ж неперевершене та прекрасне. Здається, ніби древні племена корилися власним інстинктам. Вони вбивали та народжували.
Наше диво - це намисто. Це одна з прикрас, знайдених у гробниці правителя Сіпана. На ньому зображено павукоподібне божество, якого називали обезголовлювачем. Попри жахаюче ім’я, місія у божества була шляхетною. Воно було богом зцілення. Однак як будь-якому іншому давньому божеству, йому також приносили жертви. Людей, які ставали дарами, немов обмотували у павутиння. Так древні племена наслідували жорстокі інстинкти природи.