Нагода для нашого наступу

В Донбасі, на підконтрольній сепаратистам територіях, нещодавно прокотилися акції протесту з вимогою отримання соцвиплат, пенсій та харчів. В ЗМІ ці акції швидко об’єднали під красномовною назвою "Голодні бунти на Донбасі".

Населення, що підтримувало створення самопроголошених анклавів на території України, переживає гуманітарну кризу і вже протестує проти тамтешніх ватажків з вимогою отримання допомоги.

За свідченням деяких джерел, російське керівництво розуміючи, що за відсутності харчів ідеї "Новоросії" не будуть сприйматися так добре, як кілька місяців тому, регулярно відправляє разом із "білим конвоєм" Камазів, гроші для виплати пенсій. Але вони з такою ж регулярністю розчинаються у приміщеннях терористських комендатур, і їх ніхто не отримує.

Тобто основну частину грошей розкрадають найбільш авторитетні адепти самопроголошених республік.

Також між комбригами терористів час від часу виникають збройні сутички за право розподіляти отримані ресурси з Росії і контролювати місцевий прибутковий бізнес: вивезення металобрухту із зони АТО і продаж вугілля.

Росіянам з Кремля вже набридло мирити місцевих отаманів і грати у складну гру особистих симпатій та антипатій між ними. Тому у Москві прийняли рішення уніфікувати сепаратистські загони в одну армію, яка матиме єдиний штаб. Час польових командирів вже минув, вони відіграли свою роль, а тепер мають добровільно поїхати у безстрокову відпустку або бути знищеними. Усі поки що обирають відпустку.

Москві також набридло, що ресурси, які йдуть на Донбас блискавично розпиляються і спадають в окремі кишені — не використовуються за призначенням. Саме тому наразі Росія продовжує процес створення прозорого, в першу чергу для себе, військово-політичного керівництва у самопроголошених республіках.

Якщо це буде зроблено, то люди зможуть отримувати мінімальні для життя дотації з Росії у вигяді матеріальної та фінансової пітримки. І "голодний бунт" на Донбасі, що міг би дати поштовх до зміни влади терористів, не реалізується.

Загроза для влади терористів в умовах гуманітарної катастрофи більш ніж очевидна. Тактика економічної блокади, яку обрала українська влада може стати ефективним інструментом у досягненні контролю над усім Донбасом, якщо його використають у поєднанні з військовим методом.

Поки в "ДНР" і "ЛНР" відбуваються міжусобні конфлікти, а частина терористів погано укомплектована зимовим спорядженням, є шанс для української армії здійснити наступ у кількох напрямках і розширити свою територію.

Однак українська влада обрала позицію очікування політичних змін, покладаючись на заморожування пенсій та зарплат місцевим мешканцям. Але лише невелика частина людей, що залишилась на територіях "ДНР" та "ЛНР" здатні до відкритого виступу проти окупаційної влади. Звісно, що ці виступи істотно "потрусять" режим бойовиків, але без участі українських військових, вигнати терористів буде неможливо.

Українська влада продовжує зволікати. Ми ризикуємо втратити слушну нагоду, аби розбити ворога. Але ймовірна російська агресія, яка може бути відповіддю українському наступу, ховає ці плани.

Однак, за теперішньої ситуації з ціною на нафту у Росії зменшується резерв ресурсів. А тому виникає велике питання, чи російські війська спроможуться піти далі, ніж теперішні території підконтрольні бойовикам.

У будь-якому разі на території "ДНР" і "ЛНР" у СБУ є чудове підґрунтя для розвитку мережі агентів та диверсійних груп для підриву влади окупаційного режиму і підготовці умов для введення українських військ.

Дмитро Бобрицький