Німці покаялися перед українцями і євреями за злочини нацистів

“Ми помітили - справжнє мовчання було між батьками-дідами та молодим поколінням, адже тільки тепер діти почали дізнаватись, яку роль ті відігравали у війні. Зараз у нас з’явилась необхідність вибачитись, знайти слова, які не змогли знайти наші предки’, - сказав засновник "Маршу Життя" Джобст Біттнер.

“Наше завдання, завдання тих, хто живе, завдання майбутніх поколінь - боротися з тим злом, яке до цих пір існує. Антисемітизм існує до цих пір. Треба зробити все, для того, щоб це не переросло у ще більше зло. Сьогоднішня Німеччина - зовсім інша Німеччина. І було б непогано, якби інші країни, в яких існує антисемітизм, слідували його сьогоднішньому прикладу”, - заявила Надзвичайний та Повноважний Посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман.

Одна з найчисленніших груп приїхала з містечка Тюбінген. Саме місцевий університет має сумну славу, як "альма-матер" багатьох організаторів Холокосту, в тому числі, у Польщі та Україні. Люди кажуть, цей візит для них важкий, але важливий.

“Я не здогадувався ким саме був і чим займався мій дід, окрім того, що той воював і загинув під Тернополем. Аж потім випадково з’ясував - він служив у Вермахті і особисто брав участь у операції в Бабиному Яру. Тоді я був негативно вражений, а зараз тут, вибачаючись, відчуваю звільнення”, - каже онук нациста Ганс Пітер Бестек.

Свідки сумних подій 1941 року ініціативу зустрічають зі сльозами на очах - спогади про те, як тікали та переховувались від переслідувань, бачили загибель близьких та рідних і досі свіжі.

“Ми кинулися у той бік кладовища. Бігли, в нас почали стріляти, але не переслідували, мабуть, боялися, щоб колона не розбіглася, і ми між могилки десь впали. І я чітко пам'ятаю кущі над собою, ворушіння і бабусин шепіт - "тихіше, тихіше, тихіше"”, - згадує свідок подій у Бабиному Яру Раїса Майстренко.

6 серпня “Марш Життя” обіцяють провести ще у 15-ти містах України. Перший у світовій історії “Марш Життя” відбувся 2007 року на півдні Німеччини.