Обрання голови НБУ: протистояння двох банкірів з великим досвідом – Смолія та Лавренчука

Народні обранці так жадали відставки голови Національного банку Валерії Гонтаревої, що коли у них нарешті випала така нагода – нею знехтували, щоб скупатися в ополонці чи раніше піти на відпочинок.

Читайте також: Експерт розповів про першочергове завдання нового голови НБУ

В останній сесійний день у Верховній раді ледь назбиралося півсотні нардепів, хоча під час реєстрації "накнопкодавили" три сотні. Тож звіт Гонтаревої, щоб попрощатися із нею, так і не вислухали. А вона ж готувалася: приїхала до Києва, відвідала Нацбанк уперше за 9 місяців, і навіть написала промову. А у телефонній розмові напередодні не могла стримати радості від звістки, що у парламенті нарешті зареєстрували подання на її звільнення.

Наступником Гонтаревої, за пропозицією Петра Порошенка, має стати перший заступник голови НБУ Яків Смолій. Чи голосуватимуть за нього, депутати обіцяють вирішити на засіданні фракцій і комітетів. І лише після того, як Смолій відповість на деякі питання.

Попри те, що різні політичні сили упродовж року намагалися проштовхнути свою людину, жоден із кандидатів не набирав достатньої кількості прихильників, ні у парламенті, ні серед професійної спільноти. Фактично основним конкурентом Смолію, і досі головним претендентом на посаду голови Нацбанку був голова правління "Райффайзен Банк Аваль" Володимир Лавренчук.

Насправді обидва кандидати є сильними. Обидва – можуть бути головою Національного банку. І визначитися на рахунок цього можна було протягом місяця,
– розповів виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

У фінальній боротьбі зіткнулися два банкіри із бездоганною діловою репутацією. Смолій був одним із співвласників банку "Аваль". Фінустанову у 2005 році придбали австрійці і беззмінним керівником "Авалю" став Лавренчук. З 2014 року Смолій працював у Нацбанку, але залишався локальним експертом. Тоді як перед Лавренчуком відчинялися двері міжнародних фінансових партнерів України. Тож різниця між ними хіба в лояльності до влади.

Володимир Лавренчук дуже давно працює в банку, який належить до однієї з провідних банківських груп Європейського союзу, відповідно, у нас автоматично складається думка, що це людина, яка є прихильником найкращих міжнародних стандартів і досить жорсткої політики,
– наголосив Вишлінський.

Не дивно, що саме Лавренчука підтримували у Міжнародному валютному фонді, Світовому банку та Європейському банку реконструкції та розвитку. І саме це можливо і змусило президента вибрати менш конфліктного Смолія.

Читайте також: Яків Смолій – банкір зі стажем і доларовий мільйонер: ТОП-факти про ймовірного голову НБУ

Хоча експерти сумніваються, що Смолію вдасться проштовхнути у Раді законопроекти, за які не хотіли голосувати депутати за часів Гонтаревої. Наприклад, про захист прав кредиторів. Бо кожен 5 нардеп є злісним неплатником кредитів, а особистий інтерес їм важливіший, ніж те, хто насправді керує НБУ.

Хоча рішення номінувати Смолія було найбільш просте. Фактично Національний банк під час виконання обов'язків Яковом Смолієм показав, що зберігається та політика незалежного прийняття рішення, яка була і під час керівництва Валерії Гонтаревої,
– зауважив Вишлінський.

Принаймні, за останні три квартали Нацбанк продовжував жорстку політику щодо банків, довів до Високого суду Англії справу із виведенням коштів із "Приватбанку", не підтримував заклики політиків видавати дешеві кредити окремим кастам бізнесменів, що лише б стимулювало інфляцію. Та і курс гривні в межах запланованих 28 гривень за долар на кінець року Смолій втримав.