Один у морі воїн, або Чи виправдані наміри Турчинова відправити кораблі у Керченську протоку

Таким чином, за словами пана Турчинова, Україна має намір підтвердити своє право на користування протокою.

З питанням проходу суден не можна зволікати. Це для нас принципово. Якщо ми зупинимось і відступимо, то Росія фактично виконає своє завдання із захоплення Азовського моря, пред'явить світу самовизначені нові морські кордони в Чорному морі, де – факто легалізувавши окупацію Криму. Було б дуже логічно, щоб кораблі НАТО, запрошені нами в порти Азовського моря, довели, що Росія повинна рахуватися з міжнародним правом,
– заявив секретар РНБО.

Секретар Радбезу також уточнив, що цей похід можливий вже найближчим часом:

Я вважаю, що з цим питанням не можна зволікати. Будемо запрошувати представників ОБСЄ та інших міжнародних організацій, щоб вони були присутні на наших кораблях, для того, щоб довести всьому світу, що Україна і її моряки не порушують ніяких законів і міжнародних правил.

Крім цього, Олександр Турчинов також заявив, що Україна, у разі загострення конфлікту, в силах знищити Керченський міст.

В експертному колі думки з цього приводу розділилися. Одні вважають, що новий рейд неминуче викличе черговий конфлікт з Росією і виставить Україну в ролі провокатора. Інші ж переконані, що офіційний Київ діє чітко в правових межах і його дії цілком і повністю відповідають закону.

Читайте також: Чорні ігри навколо людей у білих халатах

Досить цікаву думку на своїй сторінці у Facebook висловив колега – журналіст В'ячеслав Чечіло. Він вважає, що секретар РНБО нав'язує українцям програшну дискусію: "Турчинов заявив, що знищити Кримський міст не буде проблемою і що Україна відправить в Керченську протоку нові військові кораблі. І тут же в ФБ почалася бурхлива дискусія на тему "тварь я тремтячая иль право имею". У сенсі, чи має Україна право це робити? Дискусія дуже хитра, оскільки, вступивши в неї, будь – який українець опиниться в програші. Якщо скажеш, що не має, то отримаєш ярлик зрадника, якщо навпаки – піділлєш керосину в багаття, збільшивши і так досить високі шанси перетворитися на гарматне м'ясо".

Своє бачення ситуації, що розгортається навколо Керченської протоки для 24.TV висловив Володимир Горбач, аналітик "Інституту євро – атлантичного співробітництва".

Як ви розцінюєте заяву секретаря РНБО пана Турчинова, що попри нещодавній інцидент в Керченській протоці, Україна й надалі буде відправляти свої судна в Чорне та Азовські моря?

Як на мене, Олександр Турчинов підтвердив послідовність державної позиції. Україна буде продовжувати робити те, що їй і належить в даній ситуації. Оскільки прийнято рішення (і воно реалізується) про створення військово – морської бази України в Азовському морі в районі Бердянська, то цей процес буде продовжуватися і після прикрого інциденту 25 листопада Україна не повинна складати руки та робити вигляд, що вона не має права чи боїться проходу своїми власними територіями з одного порту в інший.

До речі, створення військово – морської бази – це був вкрай необхідний крок чи...?

Особисто я вважаю, що створення військово – морської бази в Азовському морі – це вимушений крок для України, тому що росіяни перекинули туди свою каспійську флотилію мілководних суден і, маючи величезну військову перевагу, зловживають цим, гальмуючи торговельні судна і не лише, до речі, українські.

Власне, для того, щоб зберігати робочі місця в Маріуполі і Бердянську і вести нормальне економічно – господарське життя в Приазов'ї, Україна повинна докладати максимум зусиль для того, аби перешкоджати цим блокуванням.

Читайте також: Передсмертні судоми "Опоблоку", або Колишні сваряться – конкуренти тішаться

Наприклад, військові катери чи великі судна можуть супроводжувати (і, до речі, вже це робили) торговельні судна, які виходили з українського порту до Керченського каналу. Російські кораблі, прикордонники, берегова охорона не зможуть перешкоджати і, таким чином, Україна забезпечить нормальну господарсько – економічну діяльність свого регіону. Тому я ще раз повторюю: ці кроки з українського боку є вимушеними і вони є законними та легітимними.

До слова, після інциденту, який стався 25 листопада у Керченській протоці міжнародне співтовариство на це чітко відреагувало через формування політичних позицій. В останній резолюції Генасамблеї ООН щодо мілітаризації Криму також згадується про цей прикрий інцидент. Тобто, в принципі, Україна, заручившись підтримкою своїх зовнішніх партнерів (наприклад, США чи Великобританії), може проводити новий рейд у супроводі союзників і вимагати від Росії пропустити кораблі в Азовське море. Інших варіантів я не бачу. Нам справді необхідно послідовно діяти саме так.

Днями в Сенаті США була розглянута резолюція, автори якої закликають Дональда Трампа провести потужну операцію по звільненню Керченської протоки і направити в регіон свої кораблі. Чи може це стати певним фактором стримування країни – агресора?

Так, звичайно. Саме цього і намагається добитися Україна – проведення масштабної військово – морської операції з підтримання свободи судноплавства. Справа в тому, що в Керченській протоці Росія грубо порушила міжнародну Конвенцію ООН про свободу судноплавства, а для Сполучених Штатів останій фактор (свобода судноплавства) – один із найважливіших, який вони захищають на міжнародній арені. Тобто, це те, що відгукується в американців. Для них це дуже важливо і це є великою цінністю, тому в принципі проведення такої демонстративної військово-морської операції могло би мати місце.

Щоправда, я сумніваюся, що нинішній президент США Дональд Трамп піде на такий крок, оскільки його політика щодо Російської Федерації розходиться з політикою Конгресу. Тому, вочевидь, конгресмени стимулюватимуть, але Трамп усіляко саботуватиме таке рішення і буде озвучувати заяви,які відволікатимуть увагу від цієї проблеми. На превеликий жаль.

Читайте також: Президентом України може стати "темна конячка"

В ході нещодавньої "великої" прес-конференції Володимир Путін, відповідаючи на питання щодо подальшої долі ув'язнених українських моряків, зазначив наступне:

Пан Медведчук за дорученням Порошенка, постійно цим займається і зовсім недавно приїжджав в Москву та ставив питання про українських військових, затриманих у Керченській протоці, а точніше у Чорному морі. Але ці питання можна буде вирішувати тільки після закінчення розслідування. Їх (моряків – авт.) відправили на смерть, розраховуючи, що вони загинуть і велике невдоволення в українського керівництва викликало те, що цього так і не сталося.

Як би ви прокоментували цей меседж російського президента?

Насправді складно це якось коментувати... Ви щойно процитували цинічного політикана, який перевертає справу з ніг на голову і звинувачує інших в тому, що не зміг влучити у ціль.

Вони, як ми бачили на фотографіях, цілились в рубку, там, де знаходилися люди... Це могло би дуже сумно закінчитися. Не тому, що туди пішли українські кораблі, а тому що саме по ним стріляли. Стріляли з російського боку, стріляли російські військові, стріляли за наказом російського керівництва. Тому цинічне викривлення ситуації...ну, в цьому весь Путін, який є глибоко, до самісінького дна брехливою істотою. Не хочеться, відверто кажучи, це все емоційно розвивати далі. А в тому, що Путін сказав про військовополонених немає сенсації, бо всім відомо, що саме з Медведчуком він проводить ці переговори. З іншими він розмовляти не хоче. Тому все так безрадісно, на жаль, відбувається і не лише по переговорах щодо наших моряків, а й по перемовинах про інших військовополонених чи заручниках, які перебувають в Криму або російських тюрмах.

Українська сторона контактної групи по Донбасу ініціює переговори по звільненню заручників і пропонує провести такий обмін 5 січня, – заявила днями віце-спікер ВР та учасник Мінських переговорів Ірина Геращенко. Зокрема, українська сторона готова передати 72 осіб в обмін на 19 заручників на окупованих територіях. Крім того, готова передати Росії 22 росіян, які відбувають покарання в українських в'язницях.

Володимир Путін неодноразово натякав, що до закінчення виборів президента України, навряд чи питання обміну зрушить з мертвої точки. То ж чи скресне крига ближчим часом, як гадаєте?

Знаєте, якщо говорити відверто, то контакти щодо обміну затриманих – це, можливо, єдина по-справжньому жива тема переговорів у мінському форматі. На превеликий жаль, за останній рік ці переговори показали свою повну неефективність не з українського боку, а через позиції російської сторони, яка постійно затягувала процес.

Читайте також: Україна – не Франція: на Майдані життя віддавали за країну, а в Парижі просять пільг

Українці пропонують на обмін, якби цинічно це не звучало, більше "одиниць" затриманих росіян, аніж росіяни готові віддавати. Україна завжди обмінювала не пропорційно, нерівномірно і йшла на такі кроки абсолютно добровільно. А росіяни? Про що говорити, якщо вони навіть не забирають тіла своїх військових. Прикладом може послугувати історія з росіянином Івановим, який помер в тюрмі у Львівській області.

В будб-якому разі, я думаю, що Україна й надалі буде ініціювати будь-які зустрічі і формати (відео переговори і таке інше), але на мій погляд, бажаного для нас результату навряд чи вдасться досягти до президентських виборів. До травня (другого туру виборів) росіяни, скоріше за все не будуть відпускати тих, кого вони захопили, бо для них навіть свої люди, які наразі перебувають в Україні, не становлять жодної цінності. Тому вони можуть чекати і рік, і два, і навіть потім, коли вони помруть, РФ не забере їх, щоб поховати.