Не дрімають і соціологи, які активно вимірюють градус електоральних симпатій та антипатій. Днями результати свіжого дослідження оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології. Згідно з отриманими КМІС даними, якби вибори глави держави проходили в листопаді, то за Юлію Тимошенко проголосували б 11,9% наших співвітчизників (21,2% серед тих, хто визначився з вибором), за шоумена Володимира Зеленського – 8,2% (14,6%), за чинного президента Петра Порошенка – 6,5% (11,6%).

Четверту сходинку у рейтингу електоральних симпатій займає екс-регіонал, а нині лідер опозиційної платформи "За життя!" Юрій Бойко. За нього свій голос готові віддати 6,2% (11%) опитаних. За головного радикала країни Олега Ляшка – 4,9% (8,7%), за екс-міністра оборони Анатолія Гриценка – 4,6% (8,2%). 2,1% (3,8%) українців як гаранта Конституції бачать фронтмена групи "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука при тому, що сам музикант ще не заявляв про ймовірну участь у виборчому марафоні.


Вакарчук і Зеленський тримають інтригу

Читайте також: Україна – не Франція: на Майдані життя віддавали за країну, а в Парижі просять пільг

4,7% респондентів викреслили б усіх кандидатів або зіпсували бюлетень, 9,3% – вирішили зовсім не брати участь в голосуванні, 27,6% – ще не визначилися, за кого голосувати і 2,4% відмовилися відповідати на запитання інтерв'юерів КМІСу.

Цікава картина складається у другому турі. На цьому вирішальному етапі Петро Порошенко програє можливим кандидатам – Бойко, Вакарчуку, Тимошенко і Зеленському. А ось пані Тимошенко в разі виходу в другий тур ризикує поступитися тільки головному "кварталівцю".

Про що свідчать передвиборчі настрої українців і чи варто очікувати на поствиборчі "сюрпризи"? Це та інші питання сайт 24 каналу адресує заступнику директора Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антону Грушицькому.


Заступник директора КМІС Антон Грушицький / Фото Укрінформ

Згідно з даними соціологічного опитування, оприлюдненого днями КМІСом, Володимир Зеленський у президентському рейтингу поступається лише Юлії Тимошенко і посідає почесне друге місце. Чим пояснюється такий феномен?

Це в першу чергу, запит на нові обличчя. Але є деякий парадокс в тому, що з одного боку населення хоче бачити нові обличчя, а з іншого боку не готове голосувати за тих, кого не знає. Відповідно, коли з'являється хтось загальновідомий з поза політики (Зеленський, Вакарчук), звісно, вони сходу можуть акумулювати підтримку як люди, які здатні привнести зміни в країну.

Читайте також: Україна два тижні в "положенні": чи виправдав себе воєнний стан і що буде далі

Досить часто можна почути закиди на адресу соціологів, мовляв, ви включаєте в опитування Зеленського та Вакарчука, які ще не оголосили про намір брати участь у виборчому марафоні. Що скажете з цього приводу?

Насправді, поки не відбулася реєстрація, будь-який список кандидатів є суто гіпотетичним. Хоча у випадку з тим же Зеленським... З'явилися білборди, які можуть двозначно інтерпретуватися: або як реклама нового сезону телешоу, або як, власне, початок виборчої кампанії. Тому ще раз зауважую: допоки немає офіційно зареєстрованих кандидатів, будь-який список є можливим і включення цих людей у список і їхня висока підтримка має розглядатися як певний діагноз суспільства. Якщо кожен десятий (навіть більше) респондент готовий проголосувати за Володимира Зеленського – це означає, що щось не так в політичній системі і це потрібно аналізувати саме під цим кутом.


Інтрига від Зеленського / Фото з відкритих джерел

Тобто, високий рейтинг лідера студії "Квартал 95" є вироком нині діючим політикам?

Слово "вирок" надто емоційно навантажене. Але справді – це демонструє, що населення готове голосувати за маловідому саме в політичній сфері людину, що є яскравим свідченням високої зневіри людей в тих, хто вважає себе професійними політичними діячами.

Але можна так пожартувати, пожартувати і жартома визначити "жартівливого" переможця.

Для початку потрібно чітко розуміти як проводяться соціологічні опитування. Наші інтерв'юери приходять до респондента додому і проводять з ними інтерв'ю на різні питання. Зокрема, показують умовний бюлетень і просять обрати кандидата, за якого вони проголосують. Багато людей обирають Зеленського. Питання: як вони дійсно будуть голосувати, якщо він реально буде балотуватися?

Проблема полягає в тому, що близько 40% виборців Зеленського – це особи у віці до 30 років. Його електорат дуже молодий і тут, до речі, виникає питання, а чи підуть вони справді на виборчі дільниці, чи це просто протестна відповідь під час інтерв'ю.

Це перший момент, який може дещо знизити його підтримку, оскільки у нас традиційно послідовніше голосують виборці старшого віку, наприклад, виборці Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Олега Ляшка, Юрія Бойка.

Другий важливий момент. Допоки людина не заявила про себе як про політика, проти нього не ведеться жорстка антикампанія.

Читайте також: Інколи вони повертаються, або Чому екс-чиновники України не сідають за ґрати?

Наведіть, будь ласка наочний приклад.

Яскравий приклад – Сергій Лещенко. Як тільки відомий журналіст оголосив про політичну кар'єру, немов Пилип із конопель з'являється історія з його квартирою. Ця, справедливо чи несправедливо розкручена історія, сильно підмочила його репутацію і сильно вдарила по його майбутніх політичних перспективах. Тому ми не можемо виключати, що якщо Володимир Зеленський дійсно оголосить про свою участь і його конкуренти дійсно відчують у ньому загрозу, чи не з'явиться компромат, який буде поширюватися певними каналами інформації. Зрозуміло, що за ним буде стояти один з телеканалів, і ми всі чудово знаємо який саме, але це ж далеко не єдине джерело інформації. Тому на етапі кампанії можливе збивання рівня його підтримки.

Також дуже важливо, якими саме будуть його меседжі. Приміром, яка його політика щодо війни з Росією або політика щодо реформ в країні. На цих питаннях підтримка Зеленського може впасти. Але зараз у нас немає жодного явного лідера. Ми маємо відносного лідера Юлію Тимошенко. Її відрив від інших є політтехнологічно комфортним, але це не означає, що вона є загальнонаціональним лідером в очах більшості населення. Лідером, який здатен повести країну і провести якісні реформи. Власне, тому будь-хто, хто стане президентом, зіштовхнеться з атмосферою критики і песимізму, в рамках якої реалізовувати будь-яку інновацію чи реформу буде досить складно. У нас навіть воєнна агресія біля Керченської протоки одразу обростає уявленнями про електоральні передумови всього цього, а це дуже погано для суспільства.

Читайте також: Історія одного "креативу": чому Рада відмовилась зняти недоторканість з Березкіна

А чи може, на вашу думку, у другий тур вийти якась зовсім несподівана фігура, така собі "темна конячка"?

Безумовно. Ми в першу чергу звертаємо увагу на декілька моментів. Перше і головне. Відсутність явного лідера або двох лідерів, які раніше точно боролися б за вихід в другий тур, а потім вже й у другому турі. У нас такого зараз немає. Всі кандидати мають підтримку, яка може легко перебитися відсотком тих, хто ще не визначився за кого голосувати. Тому справді може трапитися ситуація, коли з'явиться абсолютно нова людина, не представлена зараз навіть у списках, яка може не лише пробитися в другий тур, а й перемогти. Яскравий приклад – 2014 рік, де станом на середину лютого в анкети опитувань ім'я Петра Порошенка навіть не вставлялося, але через кілька місяців він з рекордною підтримкою став Президентом України.

Тому подібної ситуації не можна виключати. Якщо зберігатимуться нинішні тенденції і нічого раптового не відбудеться (різкий обвал рівня життя, загострення відносин з Росією тощо) – ситуація залишатиметься такою як є зараз. Але якщо трапиться щось несподіване, справді може з'явитися людина, яка різко стане популярною і затьмарить всіх інших, оскільки всі інші мають відносно невелику підтримку серед населення нашої країни.

Як би ви сьогодні оцінили (в порівнянні з усіма минулими президентськими виборами) відсоток тих, хто не визначився з вибором і тих, хто проігнорує виборчий час "Ч"?

Можу сказати, що стало менше тих, хто під час опитувань говорить, що збирається голосувати і вже визначився. Тобто, дещо вищим є відсоток тих, хто не заперечує участь у виборах, але водночас не знає за кого віддати голос. Відкритим залишається питання: чи підуть вони на виборчі ділянки? Якщо збережеться нинішній список кандидатів, цілком можливо, що ці люди просто не підуть на вибори і, скоріше, це позначиться не стільки на відсотках підтримки, скільки на нижчій явці. А в разі, якщо явка буде дуже низькою, наприклад, менше 50%, це стане підставою говорити про нелегітимність обраної влади. Тобто, юридично навіть за низької явки вибори будуть визнані законними і буде обраний президент, але виходить, що керівником держави стане людина, за яку проголосувало менше половини виборців. Це також буде розхитувати ситуацію в країні і дискредитувати владу в очах народу.