Що таке ІПСО, як інформаційно-психологічні спецоперації стали російською зброєю, як ним протистояти та не стати жертвою гібридного ворога – читайте в матеріалі 24 каналу спільно із Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

До теми російська пропаганда запустила підлий фейк про ЗСУ

Почнемо з простого, ІПСО – це абревіатура, що розшифровується як інформаційно-психологічна спеціальна операція. По факту, це локалізована та дещо розширена версія американського терміну "психологічні операції" або PSYOP.

Словник Міноборони США визначає PSYOP як "сплановані дії з передачі конкретної інформації та індикаторів до іноземних аудиторій, щоб вплинути на їхні почуття, мотиви, критичне мислення і, зрештою, на діяльність іноземних урядів, організацій, груп чи індивідів".

Термін ІПСО розширює межі PSYOP та вказує на додаткові ознаки, а саме – вплив має відбуватися в інфопросторі, що стає полем бою, а прикметник "спеціальна" – на спецслужби, як джерело ІПСО.

Якщо простіше, це комплекс заходів спецслужб, спрямований на формування потрібного наративу в умовах відкритого або прихованого конфлікту. Інструментами для цього можуть бути фейки, дезінформація, роздування і розкрутка незначних епізодів, маніпуляції з трактуваннями тощо.

ІПСО є скоординованим розгортанням в інформаційному полі певного сценарію з каскаду новин, заяв, подій, коментарів експертів. Це кампанії з регулярним повторенням тез, вони можуть тривати місяць та більше. Для досягнення мети ІПСО мають свою динаміку, повторюваність. Ворог створює маніпулятивні інформаційні пазли, з розрахунку на те, що коли людина сама їх складе, вона повірить в картину, яка у неї вийшла, адже буде впевнена, що самостійно прийшла до потрібних висновків,
– експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров пояснює сутність та завдання ІПСО.

Хоча терміну PSYOP вже понад 100 років, це звісно ж не сучасний винахід.

Першим задокументованим прикладом ІПСО можна вважати реакцію на битву при Кадеші між єгиптянами та хеттами у 1274 році до нової ери. Тоді фараон Рамзес Другий дивом залишився живий, але оголосив битву перемогою. Уявіть собі – брехня розкрилася лише у 19 столітті вже нашої ери.

Інший поширений варіант ІПСО – вплив на ворога з метою припинення спротиву без втрат. Ще Сунь Цзи у трактаті про мистецтво війни писав: "Здобути сто перемог у ста битвах — це не вершина військового мистецтва. Перемогти ворога без бою — ось вершина". Саме з цією метою його сучасник Олександр Македонський заохочував повстання проти імперії персів, а пірати Карибського та інших морів фарбували бороди, носили пов'язки на здоровому оці, плекаючи репутацію кривавих вбивць. Британці у роки Другої світової запускали фейкову радіостанцію Gustav Siegfried Eins, щоб зламати моральний дух Вермахту та переконати у тому, що "Гітлер зливає патріотів".

Читайте також Чому українців блокують у соцмережах, які месенджери – небезпечні: інтерв'ю з експертом Мінцифри

Все це полегшувало чи мало полегшувати досягнення цілі та мало зменшити до мінімуму втрати.

Звісно, ІПСО потребує тонких налаштувань та специфічного калібрування, інакше є ризик непередбачуваних наслідків. І далеко не всі спецслужби здатні все це прорахувати та передбачити. Що буває, коли сам стаєш жертвою власного ІПСО, чітко бачимо на прикладі путіна, який повірив, що захопить Україну за 3 дні, за що вже заплатив перетворенням своєї країни на державу-парію.

У 21 столітті Україна зіштовхнулася з гібридною агресією росії. Це новий тип війни, який передбачає не лише пряме застосування воєнної сили, а й значну роль саме для ІПСО.

Де факто, гібридна війна росії проти України тривала з 90-х років – її піками тоді були "кримський сепаратизм" імені Мєшкова та Лужкова, "газові війни", спекуляції на темі поділу Чорноморського флоту, спроба загарбання острова Тузла, Помаранчева революція та Революція Гідності тощо. Незаконна анексія Криму та події на Донбасі у 2014 році стали логічним продовженням.

Це були не поодинокі диверсії, а спланована інформаційна війна, що велася згідно з так званою "Доктриною Герасимова", російського очільника Генштабу та воєнного злочинця.

Україна стала об'єктом цілеспрямованих кремлівських інформаційних атак ще з 2004 року, після перемоги президента Ющенка на виборах. До 2010 року вони набули великого розмаху та агресивності. Один з базових методів – це створити штучний конфлікт між групами людей. Відшукується будь-яка лінія потенційного розколу, наприклад, питання мови, релігії та радикалізується до великого конфлікту, вигідного кремлю. Роздмухування недовіри суспільства до своєї влади та армії слугує меті агресора,
– розкриває методику ворога експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Денис Самигін.

Проти України була спрямована уся машина російської пропаганди та дезінформації й до 24 лютого 2022 року численні російські ІПСО відігравали ключову роль.

  • "Розіп'ятий хлопчик у трусиках",
  • "братські народи",
  • "КримНаш",
  • "їхтамнєт",
  • "геноцид народу Донбасу",
  • "Одеса – руське місто",
  • звірства "хунти, бЕндерівців і нацистів",
  • "гумконвой",
  • показові страти снігурів,
  • "2 російські раби",
  • "не все так однозначно",
  • вибухи "гречки",
  • "іспанський диспетчер Карлос"

Усе це приклади російських ІПСО 2014 – 2022 років.

Після вторгнення 24 лютого почалася відкрита російська воєнна агресія, проте, нікуди не зникли російські ІПСО.

Їх приклади відомі, ми їх зустрічали в соцмережах – в анонімних телеграм-каналах та групах у вайбері, ви бачили їх у коментарях на фейсбуці чи в інстаграмі, можливо, у тіктоці, абсолютно точно – на YouTube, або в інших місцях масових зібрань любителів "зради".

"Де ви були 8 років", "ми не знаємо всієї правди", "Україна сама себе обстрілює", "Азов – нацисти", “Зеленський – наркоман", "Зеленський зливає Залужного", "українські ППО, байрактари та ВПС знищені" (по кілька разів), "Буча – інсценування", "Україна обстрілює ЗАЕС", "наступ на Миколаїв та Одесу ось-ось почнеться", "у Криму нічого не відбувається", "контрнаступ українців під Херсоном провалився", "паніки немає", "Європа замерзне" – лише декілька прикладів російських ІПСО, що активно завірусилися в інформаційному просторі за останні пів року.

Їх буде ще більше, адже зараз росія та росіяни починають програвати у війні українцям, а відповідно, не можуть покладатися на свою армію. Окупанти шукатимуть варіанти та докладати всіх зусиль, щоб послабити нас або зменшити підтримку України цивілізованого світу.

У перші місяці росія намагалась переконати, що все скінчено, влада втекла з Києва. Також намагались провести розкол по лінії армія проти влади: ворог не в Кремлі – ворог в Києві. Що треба розібратися з корупціонерами, які все крадуть, а тим часом наші хлопці "голі, босі". Після того, як блискавично захопити українців у рашистів не вийшло, Кремль перейшов від агресивного до методичного втілення давнього імперського принципу – "поділяй та володарюй", – розповідає Денис Самигін.

Росія робить все можливе, щоб українці на війну дивилися її очима й дізнавалися про події на фронті через російські мережі. Атаки на українські телевежі, відключення телебачення, радіо та інтернету на окупованих територіях – сплановані ворогом заходи, їх мета – зламати український спротив і переконати, що подальший опір немає сенсу.

Важливо Як діють російські сили ІПСО на окупованих українських землях

Саме для цього залегендовані під "воєнкорів" співробітники російських спецслужб масово виготовляють фейкові ролики про "звірства ЗСУ" та "героїчні перемоги" окупантів. Окупаційні адміністрації штампують газети, де розповідають казки про "росію, яка прийшла надовго", обіцяють золоті гори за зраду та заохочують викривати "звірства київського режиму".

Просувають російські наративи російські ЗМІ, а також тисячі телеграм-каналів і груп в інших соцмережах. Здебільшого вони анонімні, проте, є й персональні ресурси “зірок” московської пропаганди та їх помічників-колаборантів. Вони виступають у ролі центру, що формує методички або теми для поширення.

Також є чимало інших мереж, зокрема, напряму пов'язані з російським ГРУ:

  • Новый Мелитополь",
  • "Бердянск ZaVtra",
  • "Запорожье сегодня",
  • "Энергодар сегодня",
  • "Токмак сегодня",
  • "Южный Плацдарм",
  • "Харьков Z",
  • "Дикое Поле",
  • "Херсонский Вестник",
  • "KOLAH".

Вони не приховують, що працюють не окупантів, втім, значно небезпечними є ті, що мімікрують під українські канали.

Ще на початку вторгнення СБУ виклали довгий список проросійських телеграм-каналів зі значною долею підписників ("Резидент", "Легітимний" тощо), які прямо відпрацьовували тези росіян або створювали свої, розкручували фейки проти України та намагалися відвернути увагу від злочинів російських окупантів. Це так звана мережа проросійського пропагандиста Анатолія Шарія, який нині чекає в Іспанії на екстрадицію та суд в Україні. У серпні 2022 року було викрито велику мережу ботів, що працювала під орудою російського політтехнолога та плекала "зраду" серед патріотично налаштованих українців, цікаво, що ці наративи напрочуд часто збігалися з тезами російських ІПСО.

Найкращий рецепт дав герой оповідання Булгакова "Собаче серце", професор Преображенський: "не читати радянських газет до обіду".

У цьому випадку письменник мав рацію. Щоб не стати жертвою російських ІПСО, необхідно позбутися російських наративів. Їх поширюють ЗМІ країни-окупанта, російські соцмережі, а також селебріті, які, де-факто, стають "агентами впливу".

Після початку війни багато українців зрозуміли згубний вплив усього, що пов'язане із агресором, ознакою чого стала відмова від російської мови та перехід на українську, а також активне "скасування" в Україні так званої "великої" російської культури. Завдяки цьому, наприклад, провалилася російська ІПСО з інфільтрації в Україну Марини Овсяннікової. Проте, росіяни не зупиняються та пропонують нові "варіанти".

Головною зброєю боротьби з російським ІПСО, окрім відмови від споживання російського інформаційного продукту (сховатися від інформаційного валу з-за порєбріка виходить далеко не у всіх), є критичне мислення. Також є доволі простий інструментарій розпізнавання "вкиду", що його можна визначити як "медійна грамотність".

По-перше, завжди треба шукати першоджерело інформації. Вірусні повідомлення із вайбера та телеграм-каналів без посилання на джерело, або ж джерелом яких є інший анонімний канал чи легендарна "агенція ОБС (одна баба сказала)" – не варіант. Так само не варто довіряти "неназваній особі з Офісу Президента" або "нашому джерелу в Міністерстві оборони".

По-друге, надійним джерелом може бути лише конкретна людина чи організація, що уповноважена робити такі заяви. Якщо блогер, який представляється як "однокласник путіна" чи "брат коханки шойгу від першого шлюбу", а насправді давно мешкає в США чи Європі та не має "допуску", проте розповідає неймовірні інсайди та звинувачення, дуже схоже, що насправді це "вкид" або, у кращому випадку, особиста думка людини.

Гра на боці росії та закиди щодо війни в України Чому Amnesty International потрапила у скандал

По-третє, аналізуйте, хто поширює інформацію. Наприклад, якщо у фейсбуці репости важливої новини або теми роблять боти (їх ознака – пусті або поспіхом створені акаунти та однакові за змістом пости), це вказує на те, що "хтось" прагне розігнати потрібний наратив.

Це стосується публікацій в іноземній пресі, навіть у цілком респектабельних виданнях. Поширення вирваних з контексту фраз, що можуть спотворювати сенс тексту, є улюбленою методикою росіян, а тому не треба довіряти фрагментам і перекладам. Росіяни дуже полюбляють видати за загальну думку та навіть "поважну статтю" вирвані з контексту тези з якогось блогу або взагалі з коментарів. Також у росіян на Заході є власні пригодовані експерти чи просто фанати (згадайте нещодавній скандал з маніпулятивним звітом Amnesty International), блогери, лідери суспільної думки та інші "представники громадськості" – нині їх перевели зі сплячого режиму до активного й вони стають частиною великих інформаційно-психологічних спецоперацій.

Врешті, журналіст сам може виступити у ролі "корисного ідіота" та стати частиною ІПСО зі статтями, наприклад про "таємні в'язниці ЦРУ в Україні", "дитячі табори неонацистів", "секретні біолабораторії" чи "суттєве зниження рівня підтримки України на Заході".

По-четверте, звертайте увагу на "зраду" на рівному місці та панічні крики "все пропало"/"нас зливають". Джерелом тут можуть бути відомі українські політики, журналісти чи навіть волонтери або відставні герої.

Звісно, деякі з них можуть видати у соцмережах "крик душі", хтось просто переслідує власні дріб'язкові корисні цілі. Або просто захищаються від звинувачень у корупції, або позують з автоматом заради ефектного фото у модному західному ЗМІ та розповідають, що є таємними учасниками перемовин з агресором. У цьому разі вони відіграють роль так званих "корисних ідіотів", які не бачать лісу далі трьох дерев та стають знаряддям ворога, адже прямо шкодять державі.

Під час війни будь-яку інформацію, яка вносить розкол та послаблення морального духу українців, потрібно розглядати з точки зору, чи не могла це бути інформаційна хвиля, яку "запустив" ворог для моральної зневіри та її знищення України. Тому, в інформаційному полі під час війни ми маємо "рухатися" так само обережно, як і воїни на лінії вогню, використовуючи лише надійні джерела інформації. Якщо ви в гніві пишете та поширюєте антиурядовий пост з "благими" намірами виправити ситуацію – треба уважно подумати – чи не стали ви жертвою тонкої інформаційної операції,
– Денис Самигін пояснює, як не стати інструментом ІПСО ворога.

Ворог може використати їх заяви чи необачні вчинки за основу для свого ІПСО – вони швидко набувають ознак скандальності, вірусяться в мережі й перетворюються на інформаційну бульбашку (наприклад, вже призабута, але гучна історія з операцією по захопленню "вагнерівців" або зовсім свіжа – про цькування першої леді у соцмережах через фотосесію Енні Лейбовіц). Такі історії провокують чвари у суспільстві та послаблюють його єдність.

Важливо Ворог активував смс-розсилку, в якій залякує масованими ракетними обстрілами України

Але є й інші персонажі, як підіграють росіянам давно, системно та свідомо – це "агенти впливу", залегендовані під лідерів суспільної думки та борців за справедливість. Розпізнати їх доволі важко (якщо це, звісно, не Медведчук або не давні фанати путіна), деякі досі мають вплив, недоторканість, гроші та агресивних прихильників – віртуальних і реальних.

"Зрада" має на меті кілька завдань – послабити обороноздатність України або спровокувати розбрат серед українців.

Росія шукає слабкі місця в українській обороні, зокрема, інформаційній, та завдає постійних ударів.

За прикладами далеко ходити не треба. Намір "розхитати" Україну та послабити моральний дух українських захисників мала потужна інформаційна атака на героїчних оборонців Маріуполя та фортеці "Азовсталь", заодно – на всю Україну. Під час боїв росіяни активно намагалися "повісити" усі гріхи на захисників міста й звинувачували їх у всьому, що робили самі. Також через ЗМІ вони малювали образ неонацистів і воєнних злочинців.

Читайте також Поранення після удару бомби і другий День народження на Азовсталі, – інтерв'ю з сестрою "Ореста"

Ця ІПСО мала працювати на російських громадян та пояснити, чому армія росії здійснює в чужій країні геноцид.

Для українців була інша стратегія – про те, що "влада в Києві забула про Маріуполь та їй нема ніякого діла до героїв". До розкрутки цієї теми долучилися, на жаль, на лише росіяни, але й деякі українські ЗМІ та політики.

Другою великою ціллю росіян було пересварити керівництво українського спротиву. З цією метою планувалося вбити клин між Президентом України Володимиром Зеленським і головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Просувати цю тезу мали численні "інсайди" – як з росії, так і всередині України.

Якщо інформація вражає, шокує та спонукає вчинити різку дію – це одна з ознак того, що тобою маніпулюють. Маніпуляція – основа ІПСО. Потрібно вдихнути, зупинитися, подумати певний час, про джерело цієї інформації, хто це говорить, якою може бути його мета,
– Максим Майоров пояснює, як протистояти ІПСО.

Залужний дійсно з початку відкритої російської агресії став одним з медійних облич спротиву, а тому ворог розіграв класичну історію "про бонапартизм". В інформаційний простір вкинули чутки про нібито політичні амбіції Залужного та заздрість його популярності з боку Офісу Президента.

Помітно, що путіністи дуже зацікавлені у військовому перевороті, для них це було б благо. Путін прямо закликав до заколоту. Про це казав і Лукашенко, і Медведєв. Те, що для даного наративу використовуються топспікери – означає, що для російського керівництва це ледь не головна тема. Можемо припустити, що це одна з ідей-фікс Кремля в його стратегії перемоги над Україною, яка ніяк не приносить очікуваних плодів,
– керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей розкриває потаємні мрії московитів та цілі їх ІПСО.

Ще однією лінією "розлому" став вигаданий конфлікт між Валерієм Залужним і очільником ОП Андрієм Єрмаком. Свідомим чи не свідомим учасником цієї спецоперації росіян навіть стала американська сенаторка Вікторія Спартц, чиї скандальні заяви довелося спростовувати не лише українському МЗС, але й Білому Дому. Але перед цим їх активно розкручували як російські пропагандисти, так і деякі українські "блогери". Збіг?

Використання необережних заяв українських політиків чи блогерів – одна з улюблених схем росіян. Слова про українські втрати від російського вторгнення у сотні тисяч людей, що пролунали не найпопулярнішому ютуб-каналі від людини, яка не могла за статусом та рівнем допуску володіти такою інформацією, миттєво була підхоплені ворогом та гіперболізована, бо "сотні тисяч" – це і 200 тисяч і, наприклад, 900 тисяч.

У підсумку необережна та емоційна заява політика трансформувалася у російське ІПСО під назвою "українська влада приховує страшні втрати, а ще нічого не робить, стримує агресію ж стихійне згуртування народу, яким ніхто не керує, але кожен хоче "зрадити".

Маємо розуміти, йде війна, ця війна – гібридна, а значить, не завершиться навіть тоді, коли припиняться постріли та бомбардування. Новими "калібрами" будуть ворожі ІПСО. Українське суспільство має це усвідомити та знати, як протистояти ворогу, зберігати єдність та робити все для перемоги.