Одягли мішок на голову та вивезли: моторошні спогади журналістів про окупацію Криму

Осман Пашаєв

18 травня 2014 року в День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу журналіст Осман Пашаєв планував стрімити з площі Леніна.

Читайте також: Міждержавна скарга проти Росії: чи поверне суд Україні Крим

До площі журналіст не дійшов, адже його захопило угрупування "брати Мартояни", яке силоміць вело до офісу компартій.

Я зрозумів, що ми можемо просто зникнути. Коли ми вже йшли під їх конвоєм, то мене дехто з кримських татар впізнав. Я їх попросив оприлюднити, що нас захопили й поки довели до компартії, то інформація вже поширилася по соціальних мережах,
– розповів Осман Пашаєв.

Їх передали російській окупаційній поліції, яка могла б посадити до в’язниці, проте через "братів Мартоянів" журналіст міг би зникнути.

Журналіст Осман Пашаєв

В телефоні Османа Пашаєва поліція побачила фото розстріляних на Майдані людей. Через ці фотографії вони завели справу "Вбивство "Беркута" на Майдані". Журналіста зробили свідком у цій справі й призначили допит в слідчому комітеті. Відсутність бази даних на так званому "кордоні" між окупованим Кримом та Херсонською областю допомогла журналісту втекти з півострову.

Антоніна Маровді

Команда Антоніни Маровді була однією з перших, хто знімав БТР, які їхали до Севастополю та Сімферополю.

До мене підходила жінка й розповідала, що Севастополь – це форпост Росії, а я занадто молода, тому цього не знаю. Чоловік, який історик в університеті Криму, розповідав, що українська мова це результат наруги поляків над росіянами. Таких шалених теорій я не чула ніколи,
– пригадала Антоніна Маровді.

Приїжджаючи до Криму, журналісти шифрувалися й брали техніку в оренду вже на місці. Медійникам телефонувала людина з місцевого телеканалу й казала: "Зараз вийдете з машини й пройдете за мною 500 метрів. Якщо я переконаюся, що за вами ніхто не стежить, тоді ви зможете взяти торендувати техніку." Це все було щоб отримати маленьку аматорську камеру.

Левко Стек

На кожному кроці, де б журналіст не був, де б не витягав камеру, то підходили люди й питали – для кого знімають, як звати, вимагали показати документи.

Я дізнався, що відбувається блокування військової частини в Бахчисараї, там були люди, які стояли довкола військової частини. Це були цивільні, які комусь активно надзвонювали. Вже за лічені години стало зрозуміло, що вони повідомляли про надокучливого журналіста. Дуже скоро я зрозумів, що так просто працювати в Криму й знімати російських військових, які блокують наші військові частини, не можна, – розповів Левко Стек.

Журналіста викрали невідомі люди, які були одягнені в цивільне, але в бронежилетах і зі зброєю. Витягнули чоловіка силою, приставили зброю до голови, кинули на землю, вдягнули наручники та мішок на голову. Тоді кинули на заднє сидіння автомобілю й повезли в невідомому напрямку.

Журналіст Левко Стек

Усіх особистих речей позбулися й залишили на певний час в машині. Після повернення, викинули Левка Стека серед поля й сказали: "Забирайся! Тобі тут більше не раді. Краще не з’являйся більше в Криму. Цього разу ми тобі пробачили, але наступного буде все значно гірше."

Стас Юрченко

Одними з перших дій російських військ було захоплення передаючого центру Сімферополя, відключення всіх українських телеканалів, радіостанцій.

Двоє чоловіків схопили журналіста Стаса Юрченка за руки, почали їх викручувати, намагалися відібрати фотоапарат. Говорили: "Ще один кадр й ми тебе вб'ємо."

Мені пощастило, адже недалеко був мій друг й фотограф, який побачив це все. Спочатку зробив фото, а потім й мене звільнив. Те що він зробив і те, і те дуже важливо, адже в мене є якісь документи для підтвердження, що це було,
– пригадав Стас Юрченко.

Читайте також: Новий підручник історії Криму: російські історики зробили з кримських татар зрадників

Звісно були й ті колеги, яких складно так зараз назвати. Вони доволі швидко перейшли на сторону російської пропаганди. Ми знали, що ті з ким ми працювали, проводили час після роботи, стали активно докладати ФСБ на своїх же колег та колишніх друзів.